Читати книгу - "Ромео і Джульєтта, Вільям "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Візьми і йди. Будь непохитна й дужа
У рішенні своїм. Я надішлю
До Мантуї ченця з листом негайно
Й про все твого Ромео сповіщу.
Джульєтта
Любове, сили дай! У ній - рятунок.
Прощай, мій отче!
Виходять.
СЦЕНА 2
Кімната в домі Капулетті.
Входять Капулетті, синьйора Капулетті, мамка та двоє слуг.
Капулетті
Всіх запроси, хто тут стоїть у списку.
1-й слуга виходить.
Ти кухарів найми десятків зо два.
2-й слуга
Я вам поганих не найму, синьйоре; я випробую їх спочатку: подивлюся, чи облизують вони собі пальці.
Капулетті
І що ж тобі ця проба доведе?
2-й слуга
Еге, синьйоре: поганий той кухар, який не облизує собі пальців. А через те таких, які пальців собі не облизують, я й не приведу.
Капулетті
Іди вже, йди!
2-й слуга виходить.
Замало часу... Що, як ми не встигнем?
А де дочка? Мабуть, в духівника.
Мамка
Авжеж, синьйоре.
Капулетті
Він, може, наведе її на розум:
Свавільне і розбещене дівчисько!
Мамка
Вона прийшла зі сповіді весела!
Входить Джульєтта.
Капулетті
Ну, що, уперта? Де тинялась ти?
Джульєтта
Там, де мене покуту скласти вчили,
Що не скорилася і гріх вчинила.
Святий Лоренцо наказав мені
До ніг упасти і просить прощення.
Прости, мій тату, я тебе благаю!
Віднині я твоїй скоряюсь волі.
Капулетті
Послать до графа! Сповістить його.
І взавтра рано вузол ми зав’яжем.
Джульєтта
З ним стрілась я у келії Лоренцо
Й була до нього чемна і привітна,
Наскільки це пристойність дозволяє.
Капулетті
Раз так, то і гаразд. Я радий. Встань.
Отак і слід. Я хочу бачить графа.
Пошліть мерщій по нього, я ж сказав!
Як перед богом, наш отець - святий:
Йому недарма дякує все місто.
Джульєтта
Ходімо, няню, у мою кімнату:
Ви допоможете мені як слід
Оздоби вибрать на ваш смак, пристойні,
Якими взавтра я себе прикрашу.
Синьйора Капулетті
Не взавтра, а в четвер, ще маєм час.
Капулетті
Ідіть же, йдіть, бо взавтра ж і до церкви!
Джульєтта і мамка виходять.
Синьйора Капулетті
Не встигнемо все влаштувать на завтра:
Таж скоро ніч!
Капулетті
Замовкни! Тсс... Я сам
Візьмусь за справу - і ручусь тобі,
Що буде все гаразд, моя дружино.
Іди ж мерщій Джульєтті поможи
Убра́ння вибрати. А я не ляжу,
Не спатиму я нині. Залиши
Мене самого. Нині - я хазяйка!
Гей, ви! Розбіглися? Ну, добре, я
Піду вже й сам і сповіщу Паріса,
Щоб він на ранок лагодивсь, на завтра.
І як мені на серці легко стало,
Коли отямилось дурне дівча!
Виходять.
СЦЕНА З
Кімната Джульєтти.
Входять Джульєтта й мамка.
Джульєтта
Так, це найкраще вбра́ння. А тепер
Лиши мене на самоті. Всю ніч
Молитися я мушу, люба няню,
Щоб небеса до мене усміхнулись,
Адже ж ти знаєш, чим я завинила.
Входить синьйора Капулетті.
Синьйора Капулетті
Клопочетесь? Чи вам допомогти?
Джульєтта
О ні, синьйоро. Вибрали ми все,
Що треба буде нам до шлюбу взавтра.
Будь ласка, залишіть мене саму;
А няня хай цю ніч вам допоможе,
Бо повні руки маєте турбот,
Так спішно все й раптово...
Синьйора Капулетті
На добраніч!
Лягай. Тобі спочинок необхідний.
Синьйора Капулетті й мамка виходять.
Джульєтта
Прощайте! Чи побачимось ми з вами,
Те знає бог... Якийсь холодний страх
Проймає млосно жили і неначе
Морозом сковує гарячу кров...
Покличу їх... Мені самій так тоскно!
Вернися, няню! Що ж їй тут робити?
Зіграть цю сцену мушу я сама!
Сюди фіал!
А що, коли цей трунок не подіє?
Таж силою мене звінчають з графом.
Ні, ні!.. Ти порятуєш... Ляж отут!..
(Кладе поруч себе кинджал)
А що, як дав мені чернець отруту,
Щоб вбить мене підступно, боячись
Себе збезчестити, коли б відкрилось,
Що він мене з Ромео повінчав?
Боюсь, що так... Проте - не може бути:
Бо ж він уславився святим життям...
Ні, я не допущу лихої думки!
А що, як я лежатиму в труні
Й прокинуся у склепі надто рано,
Раніше, ніж туди Ромео прийде,
Щоб визволить мене? Жахлива мить!
Тоді я задихнутись можу в склепі,
Якого паща темна і смердюча
Так рідко дихає повітрям чистим,
І вмерти там, Ромео не діждавшись!
Або, якщо я виживу, тоді...
Лиш уявить собі: навколо смерть,
І темна ніч, і це жахливе місце -
Могильний стародавній склеп, притулок,
Де сотні літ складають кістяки
Всіх наших предків, де лежить Тібальт
І де під саваном вже гнити став...
Де, кажуть, привиди мерців блукають
Вночі якоїсь певної години...
О боже, боже!.. Що, як я прокинусь
Занадто рано?.. Сморід навкруги...
Жахливий сморід... і глухе стогнання,
Що схоже на стогнання мандрагори, 58
Коли її висмикують з землі,-
Той звук доводить смертних до безумства...
О!.. Що, як я, прокинувшись від жаху.
Там збожеволію поміж страхіть
І кістяками гратися почну
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ромео і Джульєтта, Вільям », після закриття браузера.