Читати книгу - "Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан"

   Дві з невеликим доби, поки тривала передача патернів у минуле, пролетіли непомітно для всіх.

   Весь екіпаж у повному складі зібрався у вантажному відсіку біля реактора. Леа приєднала ноутбук та завантажила на нього технічний звіт експерименту. Потім Аліна відкрила 102 коробочку із контейнера хронозв'язку і дістала звідти ще один кварцовий диск. Леа встановила його в пристрій для зчитування і через десять хвилин вся його інформація опинилася у неї в ноутбуці.

   Програма почала проводити перевірку очікуваної комплементарності патернів, прийнятих на Землі в 21-му столітті з тими, що були сформовані реактором на спеціально підготовлених сплутаних парах мультиплетів. За хвилину Леа зачитала результат:

   — В експерименті було використано 36 патернів, кожен із яких міг утворювати на приймальній стороні від 397 до 656 компліментарних варіантів. Було проведено 870 реакцій для ймовірної передачі патернів у минуле. Із 870 сеансів передачі для 328 підтвердилася комплементарність прийнятих на Землі патернів. Це дуже близько до того, що передбачає теорія.

   — Наскільки близько? — насторожено поцікавився Ноа, не вловивши в її промові особливого ентузіазму.

   — Теорія точно вказує 38,2 відсотки, а в нас вийшло 37,7.

   — Ну, це ж несуттєве відхилення, — полегшено зітхнув Ноа. — Цілком може бути статистична похибка.

   — Статистична може бути 0,3 відсотка, — додала Леа, про щось напружено розмірковуючи, судячи з її характерного виразу обличчя.

   — Чи не хочеш ти сказати, що це завдає удару по твоїй теорії? — зі скепсисом запитав він.

   — Ні, — залишаючись такою ж зосередженою, відповіла вона. — Це надто явний результат, щоб його можна було пояснити інакше. Проте для такого відхилення має бути причина.

   Заговорила Аліна:

   — Мені здається, що в нас надто похмура атмосфера для такого приголомшливого відкриття. — З вогниками захоплення в очах вона звернулася до Леа, — Ти зробила те, над чим я працювала понад десять років. Це фантастичний успіх!

   — Ми у віртуальному світі матриці? — похмуро прорік риторичне запитання Кузьма. Задумавшись, додав. — Минуле, сьогодення та майбутнє знаходяться десь поруч? Чи просто перемішалися та заплуталися один з одним? А як же принцип причинності?

   Не звертаючи на них уваги, Леа почала вивчати інформацію з кварцового диска та технічного звіту на ноутбуці.

   — Два патерни взагалі загубили в 21 столітті. Начебто не був встановлений сплутаний квантовий зв'язок між когерентними мультиплетами.

   — Може, просто збій у реакторі? — припустив Ноа. — Як-не-як 870 сеансів ядерних реакцій.

   — У технічному звіті немає збою.

   — Може, глюки ніі-матриці? — пожартував Ноа. — Чи варто так заморочуватися?

   — Вважаю, ми маємо набагато більше приводів, щоб це відсвяткувати, — підтримала його Аліна.

— Зверніть увагу на патерни, що могли бути прийняті в 21-му столітті відповідно до тих компліментарних, що ми передали, — Леа розгорнула ноутбук дисплеєм до інших присутніх. — Ось графічна версія одного із них у вигляді поліедрального графа.

   — Щось дуже знайоме, — Ноа насупив брови. — То це ж той логотип-філотаксис, що зустрічається на кожному кроці у поселенні!

   Леа ствердно кивнула головою.

   — Дивний збіг, — пробурмотів спантеличено Ноа.

   — Особливо, якщо звернути увагу, що спіралі, що утворюють пари пелюсток, дуже нагадують спіралі на картині Таге, — додала Аліна.

   — Ну, так… — Ноа знову зрушив брови, — як я так не звернув раніше уваги…

   — Тепер подивіться на другий компліментарний патерн, що міг бути прийнятий у 21-му столітті, — Леа натиснула клавішу на ноутбуці і на екрані з'явився інший поліедральний граф, значно складніший.

   — Це гекзакосихор в одній зі своїх ортогональних проекцій, — без ентузіазму впізнав Ноа і похмурнів, розсіяно відводячи погляд убік.

   — Чи не буду я занадто передбачуваною, якщо скажу, що це ще дивніший збіг, — Аліна перевела свій багатозначний погляд з Леа на Ноа.

   Ноа недовго побарабанив пальцями по ящику, на якому сидів і, набравши більш впевненого вигляду, запитав:

   — І що, на твою думку, це має означати?

   За Аліну відповів Кузьма:

   — Виглядає так, що ці патерни прийняв Таге у 21-му столітті, а не безпосередньо учасники експерименту.

   Ноа вже не сумнівався, що хтось скаже це вголос. Він добре пам'ятав, як Аліна під час польоту до бозонної зірки розповідала про дивне походження патернів, з яких Таге змалював свою картину. А потім ще й сказала так, між іншим, що цим оператором, що передає, могла бути вона в майбутньому зі своїм експериментом. Ось вже історія так історія.

Ноа спробував висловити критичні зауваження:

   — Загалом, вони не схожі на картину, що він намалював. Логотип-філотаксис – це спіралі функцій імпульсного та конфігураційного простору квантових об'єктів, а гекзакосихор на картині має іншу проекцію. І тут у нас два різні патерни, а Аліна згадувала один, з якого малював Таге свою картину.