Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Жах, - говорю я, протираючи обличчя. – Сподіваюсь мати не прокинулась ще, йди швидко в кімнату Макса аби мама бачила, що ти виходиш від нього. Швидко поки в коридорі нікого нема.

Алекс виходить з кімнати, я зачиняю двері та опираюся на неї лобом.

Це ж треба було заснути. А якби мати би зайшла. Я би їй не пояснила. Погано було би всім.

Швидко йду в душ і спускаюсь на кухню. За столом п’ють каву Макс, Алекс, Наталі і мама.

- Доброго ранку, - вітаюсь з усіма. – Наталі, ти як тут опинилась?

- На машині. Приїхала до тебе в гості, побачила, що ти ще спиш, - на вустах дівчини грає двозначна посмішка, - і вирішила випити кави з твоєю мамою.

- Я хотіла піти тебе розбудити, - продовжує мати, - але Наталі наполягала щоб ти ще поспала. Вона мені розказала, що ви готували вчора з нею доповідь з хімії в неї вдома і ти дуже втомилася. Ліві, потрібно і трохи відпочивати, в тебе всі відмітки відмінні. Залишай трохи часу на себе.

Встаю позаду мами і кладу руки їй на плечі, вона стискає мою руки і поплескує мене по долоні.

- Ми з твоєю подругою ділилися секретами, а потім спустилися ці два хлопця і все нам зіпсували.

- Ну дякую мамо. Олівія, наливай собі каву поки не вистигла, - говорить Макс, указуючи мені на кавник.

З чашкою ароматної кави сідаю на вільний стілець біля Алекса, намагаюсь на нього не дивитися. Додаю до кави вершків.

- Мені вже час на зустріч. Ви снідайте. Приберете зі столу, у Марти сьогодні вихідний. Олівіє, ти відповідальна. Гарного всім дня.

З цими словами мати, цокаючи каблуками, виходить з дому. Опускаю очі у чашку і не хочу дивитися на подругу.

- Ти мені знову не відповідала. – докоряє мені Наталі. – Вже другий ранок підряд я снідаю у тебе вдома.

- Я не чула твоїх дзвінків, - виправдовуюсь я і підіймаю очі на подругу.

ЇЇ очі так і палають цікавістю.

- Звісно ти не чула, ти була деким дуже зайнята. – подруга вказує виделкою на Алекса. -  Як так взагалі вийшло? Ви так мило спали разом. Правда Макс?

Мій брат сміється.

- О так. Проте ваше щастя, що мати не побачила.

- Моя провина, я не мав там засинати.

- Поясніть мені вже, що сталося. Я приходжу вранці і бачу картину ваших переплетених тіл, при тому що вчора ти ходила на побачення з Томом. Хіба не так?

Від згадки Тома я здригаюся. Алекс, помітивши це, стискає мою руку.

- Що відбувається? І ти, Макс, мав бути точно невдоволений, що твій ліпший друг ночує в спальні твоєї молодшої сестри.

- Наталі, досить, - зупиняю подругу. – Я була на побаченні з Томом в ресторані біля заливу. Все йшло нормально до тих пір, поки він не довіз мене додому. І тут біля мого дому ледь мене не зґвалтував. Якби Алекса не було на вулиці, йому би це вдалося.

- Що? Ліві, - скрикує подруга, прикриваючи вуста рукою. На обличчі дівчини шок.

- І Алекс мені допоміг прийти в себе. Я не хотіла бути сама. Ми дивилися разом фільм і заснули. Нічого більшого.

- Ти заявила на цього покидька?

- Ні. Не треба придавати цій події оголошення.

- Але, Ліві…

- Я все сказала, Нат. Я хочу просто це забути як поганий сон. Пішли до мене в кімнату, - звертаюсь до подруги.

Стаю між Алексом і Максом, кладу руки на їх плечі.

- Дякую вам обом. Алекс, за те що врятував, Макс, за те що прикрив перед усіма.

З подругою підіймаємося в мою кімнату. Я втомлено сідаю на ліжко, беру в руки подушку на якій спав Алекс, вона ще береже його запах. Наталі сідає позаду мене, обіймає мене за спини, влаштовуючи своє підборіддя на моєму плечі.

- Вибач, за мою допитливість.  Давай заплатимо місцевим розбишакам аби вони влаштували Тому засідку і гарненько відгамселили його? Або можемо вдвох його побити. Як тобі ідея? Я буду його тримати, а ти бити.

- Він своє вже отримав. Як мінімум, Алекс зламав йому носа.

- Цей хлопець просто твій янгол-охоронець. О до речі, я зараз тобі дещо скину на телефон, подивишся.

Дівчина щось натискає на дисплеї телефона, мені приходить повідомлення. Наталі ковзає біля мене на ліжку від нетерпіння.

- Ну читай давай, - підганяє вона мене.

Я відкриваю повідомлення. Це фото мене з Алексом сплячими, я майже повністю лежу на хлопцеві, моя голова лежить на його грудях, волоси розкинуті у різні сторони, Алекс однією рукою міцно мене обіймає.  Виглядаємо умиротворено.

- То це ти не закрила двері. Навіщо ти зробила це фото?

- Ви так мило спали, я не змогла втриматися.

Дівчина розглядає нову картину.

- Ти почала новий малюнок. Що це за місце?

- Галявина в лісі за містом.

- Це ж ніч? Я не помиляюсь?