Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Так. Там гарно. Коли закінчу побачиш, те місце прекрасне, крізь дерева пробивається місячне світло і там дуже багато світлячків.

- Як ти опинилася вночі в лісі? Ти з Томом їздила? А якби він там би приставав до тебе, Алекса поруч не було би, взагалі нікого поруч. Ліві, так не можна.

- Звісно, я би з ним в ліс не поїхала. Алекс показав це місце.

- Коли?

- В п’ятницю.

- Коли Том з його дівчиною поїхали до ветеринара, Алекс показував тобі красу лісу. Ви дивні. У нього є дівчина, Ліві.

- Ми посварилися, як звичайно, бо він відібрав мій телефон аби я не викликала таксі. Можливо хотів налякати і повіз мене в ліс. Я тоді чесно злякалася, але він показав мені таку красу. І Джуді вже не його дівчина, вони розійшлись.

- Ви що тепер разом? Ви цілувалися? – подруга дивиться на мене з такою радістю на обличчі, що мені стає сумно.

- Ні, ми не разом і ніколи не будемо.

- Ніколи не говори ніколи. Ти так і не відповіла ви цілувалися? Так пристрасно у губи?

- Не цілувалися ми в губи, - заперечую я, радіючи, що хоч це правда.

- А не в губи? Я по твоїм очам бачу, що щось було.

- Нічого не було.

- Не правда. Давай розказуй.

- Чесно нічого. Я злякалася і вкусила його. Все більше нічого.

- Ну ну. Добре, не буду тебе мучити. Що будеш робити із Томом?

- Робити вигляд, що його не існує. А що я маю зробити? Побачивши його, втікати в інший бік. Я просто хочу про це забути.

- А я завжди буду поруч.

З подякую обіймаю подругу.