Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Розслабся, Ліві. Просто не звертай на нього уваги , якщо він посміє з’явитися в полі нашого зору. – Заспокоює мене подруга поки ми під’їжджаємо  до школи.

- А як з’явиться, подзвони мені. Із задоволенням зламаю йому ще щось, - з кривою посмішкою повертається хлопець до нас з Наталі на задньому сидінні братової машини.

- А я з радістю допоможу. Як на мене він занадто рівно ходить, трохи лапки і крильця можна підбити, - пропонує Макс.

- І пика в нього надто смазлива і добра як на таку падлюку. Може змінити йому макіяж. Як думаєте, хлопці, - питає подруга, нахиляючись до переднього сидіння.

- Додати трохи синього до його очей і щоки підрум’янити не завадило би, - погоджується брат.

- Які ви кровожерливі. Досить з нього і зламаного носа поки що.

- Ластівко, про дзвінок я серйозно. Одного виклику буде достатньо і я приїду. Ми за вами заїдемо після уроків. Чекайте нас.

- Добре. Хорошого дня.

 Ми з подругою виходимо з машини і направляємося до дверей школи. В коридорі стоять друзі Тома, але самого хлопця з ними немає.

- Схоже, ти дарма нервувала. Навряд чи Том прийде сьогодні. Якщо Алекс гарненько його розфарбував, набряк міг ще не спасти.

- На то і краще. Не хочу його взагалі бачити. Я досі не розумію, чому він так вчинив. Наче нормальний хлопець і слави ґвалтівника за ним не було. Ти ж дізнавалась про нього.

- Не знаю, Ліві. Я говорила з його колишньою дівчиною, крім того, що в нього пришелепувата мати, серйозних недоліків не було.

- Так чого вони розійшлись з тою дівчиною?

- Вона пішла до нападаючого.

- Так він ще ображений життям хлопець.

День у школі проходить спокійно. Том так і не з’явився. Сподіваюсь, що і завтра його не буде. Та найгірше, що завтра не буде і Наталі, мати везе її на плановий огляд до лікаря. Мама Нат помішана на здоров’ї: кожні півроку вони всією родиною проходять огляд в лікарні. Тож наступного ранку до школи мене підвозять хлопці.

- Гарного дня, сестричко. Будь-що телефонуй. Я сьогодні маю піти з мамою на зустріч з її подругою. Так що ти мене врятуєш.

- З яких пір ти ходиш з мамою на її світські посиденьки?

- З тих самих, що ця подруга наш декан. І відмовитись я не можу.

- А краще телефонуй мені, ластівко. Я буду в майстерні батька, зможу за тобою приїхати.

- Дякую вам обом. Але я поїду на таксі. До зустрічі, хлопці, - промовляю я, цілуючи брата в щоку.

- А мене?- запитує Алекс.

Я зміряю хлопця убивчим поглядом.

- Ти і так постійно жереш мої пластівці, досить з тебе.

Повільно виходжу з машини і направляюсь до школи, мене зсередини гризе якесь недобре передчуття. Дуже сподіваюся, що це через відсутність подруги. Дивно йти в самоті, без Наталі. Моє серце підскакує догори, коли я оглядаю двір школи. На подвір’ї стоїть Том в купці своїх друзів. Намагаюся не витріщатися на нього. Загалом у нього нормальний вигляд, про зустріч з Алексом свідчить лише широкий пластир на його носі.

Швиденько проходжу біля них не поміченою і заходжу до будівлі. Видихаю і  прямую до своєї шафи, беру всі потрібні мені речі. Відчуваю спиною чийсь погляд. Обертаюся, це хлопці з футбольної команди, про щось балакають і дивляться на мене, один навіть підморгнув мені. Голосно закриваю дверцята і прямую до кабінету під звуки перешіптуваннями за моєю спиною.  Передчуття чогось поганого тепер вже майже волає в середині мене, та я змушую себе опанувати його.

День проходить більш-менш рівно, але мене насторожують погляди моїх однокласників. Під час обіду не витримую і підсідаю до головної тихоні нашої школи, лиш вона не дивиться на мене таким підозрілим поглядом.

- Привіт, Саро. Не проти якщо я сяду біля тебе?

- Привіт. Сідай, - промовляє дівчина, забираючи свою сумку з сусіднього сидіння.

Сара має дуже миловидне личко, світла шкіра і мідне волосся, одягнута вона завжди консервативно і строго.  Я чула плітки від Наталі, що в неї дуже сувора мати, сильно повернута на релігії і тому змушує доньку одягатися стримано і вести себе так тихо. І от дівчина сканує мене прискіпливим поглядом своїх синіх очей.

- Вони так дивляться на тебе, бо не можуть повірити, що це правда. Все-таки всі ці роки в тебе була репутація хорошої дівчинки.

- Повірити у що, Саро?

- Моя думка, що це просто безпідставні плітки.

- Які плітки?

- Ти і Том. Він з самого ранку всім розбазікав, що переспав з тобою на першому ж побаченні через твою наполегливість, що це вийшло майже проти його волі. А ти скористалася ним.

- Що? – обурення виливається через край.

- Так він і сказав, - киває дівчина.

- Господи , все було з точністю до навпаки. Це він ледь мене не,  – я запинаюся. – А як він пояснив про свій розбитий ніс?

- Грався з меншим братом в бейсбол і той зарядив йому м’ячем в обличчя.