Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Ага. Саме так. Молодший брат. Це був Алекс, який врятував мене.

- Алекс – це твій хлопець? Той юнак, що з твоїм братом тебе підвозить?

- Ні. Він мій, напевно, друг. Неважливо. І як багато людей знають вже ці плітки і звідки ти знаєш?

- Напевно, в курсі вже уся школа. А в тому аби бути тихонею є свої плюси. Можна залишатися непомітною усюди. Моя суперсила. – Дівчина щиро мені посміхається. – Про це теревенила своїм подружкам Карсі Брукс в туалеті.

- Зрозуміло. От покидьок. Що ж мені тепер робити?

- Доказів ніяких немає в тебе?

- Тільки його зламаний ніс, проте і на це він вже придумав свою легенду. Нащо я взагалі погодилась на побачення з ним.

- Просто дочекайся, коли станеться щось гучніше за це, і всі просто перекинуться на інші плітки. Так буває завжди. А поки будь обережна, особливо з дружками Тома. Не подобається мені їх погляди.

- Дякую, Саро, що розповіла і повірила мені.

- Я просто знаю, що ти не така як вони.

 Решта дня проходить спокійно, після уроків затримуюсь з викладачем математики. Він обіцяв ще раз пояснити мені незрозумілі моменти з уроку.

 Виходжу з кабінету, коли більшість учнів вже порозходилась додому. Залишаю книжки у шкафчику і саме збираюся дістати телефон аби викликати таксі, як мені закриває рота широка рука, а інша відриває мене від землі. Я пручаюсь з усіх сил, серце виривається з грудей. Кусаю хлопця за руку і він з шипінням її забирає.

- Відпустіть мене. Я буду кричати.

Крик вже зароджується в мою горлі, але рука знову накриває мого рота і в мене виходить приглушене мукання.

- Ну ну. Тихо. Ми ж просто хочемо пограти. Ми не зробимо нічого такого, що тобі не сподобалося би.

Чую голос хлопця над моїм вухом. Це Фін, один з гравців команди. Він піднімає мене за руки, а за ноги мене несе Стів, ще один з друзів Тома. Вони несуть мене таким чином, що я почуваю себе гамаком. Намагаюся вдарити хлопця ногою, але той тримає міцно.

Хлопці заносять мене до басейну, де стоїть Том.

- Покидьок, - зі злістю випльовую в його сторону.

- Люба, а тоді тобі ж сподобалося. Поставте її біля мене.

Друзяки Тома підносять мене до нього і ставлять на ноги, а руки мої тримають з кожного боку. Повертаюся спочатку на Фіна, потім на Стіва, але вони лише хтиво всміхаються.

- Що тобі треба від мене? Розпущених пліток тобі замало. Це ти таким чином зализуєш своє поранене его? Нажаль, зламаному носу це не допоможе.

- Який в тебе гострий язичок, Олівіє. Проте він мені сподобався, ти була майже дикою в той вечір.

Його довбні у відповідь вдоволено регочуть.

- Я хотів з тобою поговорити, подякувати за вечір. Передати привіт твоєму другові. Ти йому дала ще в той вечір в кіно, чи в неділю в знак вдячності?

- Що ти мелеш? Тварюко, треба було тобі не тільки ніс зламати, а ще й відрізати яйця. Забагато тестостерону, як на такого боягузливого телепня. Відпустіть мене, я вб’ю тебе.

- Ти така дика, мені подобається, - слизька рука цього покидька торкається моєї щоки, я морщусь від відрази.

- Ти занадто смілива без свого охоронця. Досить обманювати всіх. Ти ж так мріяла опинитися піді мною, така щаслива була, коли погоджувалася на побачення по телефону. І до того ж хтось мав скрасити твою самотність.

- Ти ледь мене не зґвалтував, покидьок. Радів би, що я не пішла в поліцію. І я не сама, в мене є хлопець.

- Тоді ти ще гірша, при наявності хлопця, ходиш на побачення зі мною. Погана дівчинка.

- Ми посварилися і я пішла тільки заради того аби він приревнував . А ти покидьок одразу поліз до мене.

- Ти мене вже втомила. Я пішов. Мої хлопці попіклуються про тебе. Вважай, що це подяка за побачення.

Том  вийшов, щось насвистуючи під ніс, і я залишилася зі Стівом та Фіном одна.

- Відпустіть, - заволала я, ще більш пручаючись.

- Ми лише трохи розважимося. Нам сподобався відгук Тома про тебе. А судячи з того, яка ти дика, ти впораєшся з нами двома, - у підтвердження своїх слів Стів стискає рукою моє стегно, а рука Фіна прямує до моїх грудей.

Липкий страх швидко розтікається по моєму тілу. Тільки не це. Вони вже не тримають мене, а лапають своїми руками, пальцями Стів боляче стискає мої щоки, повертаючи до себе.

- Ну ж бо, принцесо, поцілуй мене.

Гнів закипає в мені. У відповідь я смачно плюю йому в обличчя, користуючись паузою, боляче  наступаю на ногу Фіна і намагаюся вирватись від них, але вони ловлять мене.

- Стерво.

- Покидьки, ви за це відповісте, - гарчу я.

- Який брудний ротик.

Наступне що я відчуваю це політ, і все моє тіло огортає вода. Ці телепні зіштовхнули мене в басейн, і я болячи зачіпляюсь за бортик.

Виринаючи, я бачу як вони з гоготом йдуть з басейну і зачиняють двері. Швидко вилізаю з басейну, нога боляче пече, дотягую її до дверей, але вони закриті. Падлюки. Вони мене закрили. Намагаюся сильніше надавити на двері, не піддаються. Я б’ю в двері.