Читати книгу - "Гра в кохання , Міра Лей"

Переконавшись що дівчина зайшла в гуртожиток я поїхав додому. Всю дорогу, думав про неї. Не розуміючи чим мене так зачепила. Може тим що, це перша дівчина яка за довгий час не вішається мені на шию... Більше того, влупила мені ляпаса, за те що поцілував її. Не зважаючи на свою тендітність, вона може постояти за себе, і як показує практика не тільки за себе. Ловлю себе на думці, що при згадці про неї посміхаюся.

По дорозі вирішую відразу поїхати в зал. Додому я повернувся біля дев'ятої години вечора, прийняв душ, переодівся і відправився в клуб. Сьогодні четвер, а це означає, що місце зустрічі змінити не можливо. Кожного четверга ми з друзями збираємося в клубі 'Rafinad '. Ні звичайно ми не напиваємося до безтями, це просто культурний відпочинок в компанії друзів. 

Коли я прибув до клубу за нашим, завжди зарезервованим на цей день столиком, вже сидів Свят, Саша зі своєю дівчиною Лесею та Вікторія, ну куди ж без неї. По закону підлості вона являється подругою Лесі. Тому нам дуже часто приходиться перетинатися, від чого я вже аж ніяк не в захваті.

Я з усіма привітався і присів біля Свята, звичайно подальше від тої крашеної видри. Взагалі то, дівчина вона досить симпатична, блондинка з довгим волоссям, синіми очима та пухлини губами, як на мене то аж занадто. Ну і її довгі ноги і третій розмір грудей, звичайно важко не замітити. Та і одягається вона завжди так щоб підкреслити всі свої принади. Коротше мрія кожного хлопця, та тільки не моя. 

- Як та дівчина? Все в порядку? - запитує друг, нагнувшись до мого вуха, щоб почув тільки я.

- Ніби добре. Шви наклали! - якось важко видаю я. - Прикинь, вона сказала Драгану, що сама впала... - хлопець повертає голову і посміхається, а тоді знову нахиляється до мене.

- А ця Мала, мені подобається! - додає задоволеним голосом. 

- Притримай коней, друже... - трохи роздратовано видаю.

 
- Хлопці, що ви там шепчетеся? - грайливим голосом мурличе Віка.

- Про своє дівчаче! - відпалює Свят. До слова він теж її терпіти не може. 

- Часом не нову подружку Макса обговорює ? - єхидно запитує стерва. На мене витріщилися три пари очей, з запитанням на обличчі. Від незручної ситуації, мене врятували друзі, які якраз вчасно підійшли.

- Я чогось не знаю? - користуючись моментом запитує Свят. 

- Довго розповідати, але якщо коротко то, сказав сімейству Дайнека, що в мене є дівчина - нахиляюся до друга і швидко пояснюю. 

- І про що бесідуємо! - запитує Алекс і сідає біля мене.

- Про нову дівчину Макса - швидко відповідає Віка. 

- Справді. А що це ми не в курсі? - здивовано запитує Жека.

- А вам прям, все так і треба знати. Всьому свій час, друзі мої. - викручуюся як можу. 

- Та перестань, ми її знаємо? - не відстає Алекс. 

- Ні. Бережу її від вас придурків! - плету, перше що спадає на думку. 

- То що, її ніхто не бачив? Може її взагаліне існує? - видає білобриса змія, і посміхається на всі свої тридцять два. Бачу це питання її дуже турбує.

- Чому ніхто? Я бачив? - раптом видає Свят - І вам покажу! - від такої заяви я і сам був шокований. Хлопець дістає телефон і починає щось в ньому шукати. Що він задумав? - крутиться в мене на голові.. - Ось зловив голубів - задоволено сміється друг розглядаючи щось на екрані, а потім передає друзям телефон.

- Ти що твориш? - нервово запитую, поки ніхто не бачить.

- Репутацію твою рятую. Потім подякуєш! - видає хлопець і задоволено посміхається. 

- Це що, наш універ? - здивовано запитує Леся. До слова дівчина вчиться в тому ж навчальному закладі що і ми, тільки на факультеті права - Вона з нашого універу? - допитується дівчина, дивлячись на мене. А я ніяк не можу зрозуміти, про що вона.

На кінець, не витримую і забираю телефон в Саші, який здається теж виглядає здивованим. Дивлюся на екран і... бачу фото на якому я цілую Настю, в той перший день знайомства, біля входу в універ.