Читати книгу - "Мілана, Сергій Олексійович"

Мені ще рано думати про дітей та про одруження. Казала вона сама собі. Ще хотілося погуляти. Пожити для себе. Треба хоча б закінчити інституту, а далі буде видно.

Але маму дуже непокоїла те, що дівчинка різко подорослішала, стала така жіноча! Ці всі форми. Та й тітка, як то кажуть в зливала олію в полум'я. Постійно промивала мозок своїми бесідами та побоюваннями.

Вона все казала. 
- Бачиш сестра, як підросла наша Мілана. Жінка вона вже. Як не розумом, так фізично. Ось вже і до хлопців почала їздити. І дома не ночує бува. А потім, як принеси когось у собі, будеш знати. Вона тобі треба? Треба швидко найти їй когось, доки вона незаймана та діток в неї немає. А то потім, кому вона буде потрібна. З дитиною. Треба швидко та негайно видавати її з за когось заміж доки наша дівчинка не накоїла чогось такого про, що потім будемо жалкувати усе своє життя. Це ми з тобою дорослі, усе розуміємо, а вона ще дитина. її можна розказати все, що завгодно. Ти намагайся можливо менше кудись відпускати. Особлива з ночівлею. - Накручувала постійно тітка свою молодшу сестру, Міланину маму.

Звісно Мілана про ці розмови нічого не знала і навіть поки, що не здогадувалися. Їй було не до того. Життя вирувало. І це було так прекрасно, що вона не встигала озирнутися, що коїться навколо неї. Вона поспішала жити повним життям. Мілана раділа життю, а життя раділа їй.

Вона мала багато різних справ. Їй подобалося, що зараз у неї таке бурхливе та багатостороннє життя. Вранці та ввечері вона гуляла із собакою. А ще в неї був інститут, подруги, навчання, і вона ще й додатково ходила на свої улюблені танці. І у себе там у навчальному закладі вела активне громадське життя та брала участь у всіх культурних починаннях. Мілані це подобалося. Подобалася бути у центрі уваги. Подобалася діяти. І щось робити. Бути головною та лідером. Щоб життя навколо неї вирувало і било ключем. Оце було її. Її улюблене життя.

Вона була по життю дуже непосідюча і словам "лінь" та "я  нічого не робила", місця в її житті не була. Мілані подобалося все, що відбувалося довкола неї.

На щастя, вона не особливо заглиблювалася у всі секретні плани своєї тітоньки, яка таки вирішила обов'язково видати Мілану вдало заміж за одного зі своїх знайомих.

А Мілана тим часом зустрічалася зі своїми друзями, гуляла із подругами. Вона іноді ходила до якогось клубу або посидіти з подружками в кафе. З хлопцями вона не знайомилася. Вони завжди збиралися втрьох рідше вдвох. Наприклад Мілана та Кароліна або Мілана та Юліана.

Їм було про що разом поговорити. Наприклад обговорити якийсь їхній новий проєкт. Кароліна була по вуха закохана у свого Костика. Юліана займалася будинком. Мілана завжди дивувалася з неї. З того, що така вродлива дівчина майже постійно сидить удома. Вічно щось готує чи прибирає. Юліана була справжня любителька постійно сидіти вдома. Мілана навіть підозрювала, що може вже її подруга таємно мріє швидше вийти заміж
Але Юліана нічого такого їй абсолютно не говорила.

Юліана — вона завжди одягалася в чорний одяг. Мілані іноді здавалося, що в тому, іншому житті, про яке Юля їм зазвичай нічого не розповідала, вона, мабуть, була якимсь готом. Можна було, звичайно, про це все запитати у Яни, знайомої Сергія. Але Мілана не любила розводити плітки та чутки. І ніколи не лізла в чуже особисте життя.

Але якщо з боку подивитися на Юліану, то справді складалася думка, що вона належала до однієї із субкультур. Чорний гольф або чорний светр, чорна куртка, чорне волосся, темна помада темні нігті. Чорні джинси. Чорне взуття. Дівчата та знайомі Юліани до цього образу звичайно вже звикли з часом. Але для тих, хто бачив її вперше то видовище було не для людей зі слабкими нервами.

Що стосується Мілани, то останнім часом стала дуже ретельно за собою стежити. Яскраво пофарбовані губи. Червона помада. Яскравий манікюр. Короткі спідниці. Взуття на високих підборах. Хоч вона навпаки була шанувальницею завжди спортивного стилю. Джинси та кросівки — це завжди її раніше цілком влаштовувала. Раніше. Але не зараз.

Їй хотілося теж комусь подобатися. Хотілося, щоб і на неї звертали увагу. Робили їй компліменти. Хотілося, щоб її просто хтось дуже-дуже любив.. Щоб справжне кохання прийшли і в її спокійне життя. Мілана була зовсім не проти, щоб і в її житті нарешті з'явився хлопець поруч з яким вона буде почувати себе спокійно та затишно. Той, хто буде надійним другом та вірним чоловіком. Хотілося мати своє маленьке жіноче щастя. Тихе та затишне. Просто бути разом з тим для, кого ти найважливіша людина на світі. 

Вона про це дуже багато мріяло останнім часом та не з ким цими своїми думками не ділилося. Бо Мілана ніколи не показувала стороннім людям, навіть найкращим подругам, те, що вона думала та про що були усі її бажання.

Вона мріяла про своє жіноче щастя. Вона міцно зберігала в секреті свої мрії. Ні з ким із подруг не ділилася своїм таємним та потаємним. На людях Мілана посміхалася і поводилася, як завжди: холоднокровно і з деякою часткою іронії. Вона трошки жартувала з Кароліни і з її любов'ю. Не серйозно і не по злості. З Юліаною вона могла обговорювати все, що завгодно, але не хлопців.
Мілана знала, що з Юлею говорити про почуття та стосунки практично марно.

- Мені це нецікаво, — завжди відповіла Юліана.

Кароліна, як завжди була мріями про свого Костя. Здається, що більше на світі її нічого не цікавило.

Моя подруга просто інша, думала сама Мілана. Я б так напевно не змогла віддати всю себе повністю любові та іншій людині. Мабуть, я для такого не створена і кохання може бути це не моє, питала іноді себе.

Проте дуже часто, коли гуляла з собакою ввечері або коли лягала спати або залишалася наодинці з собою, Мілана мріяла про те, щоб зустріти нарешті своє довгоочікуване єдине кохання.

Мілана нікому в цьому не зізнавалася. Іноді була так прикро, аж до сліз. Ось комусь щастить у коханні, а комусь ні, думала вона. Подруги вважали її такою незалежною холоднокровною. А насправді все це було абсолютно не так. Звідки їм було про це знати, якщо вона не скаржилася на свою самотність і не зізнавалася, що їй дуже потрібен хтось поруч.