Читати книгу - "Ромео і Джульєтта, Вільям "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жорстока смерте, вбила ти мене!
Любов моя! Життя!.. О ні! О ні!
Ні, не життя - любов мою убито!..
Капулетті
Зневажений, збезчещений, убитий!
Пошарпаний і змучений украй!
Скорботний часе, ти прийшов сюди
Для того, щоб убити наше свято?
О доню люба!.. Ні, душа моя,
А не дочка! Ти мертва, мертва! Горе!
Дочка моя померла, разом з нею
Навік померли радощі мої!..
Брат Лоренцо
Соромтесь! Досить! Сльози і відчай
Розпуки не загоять. Вам і небу
Належала ця дівчина прекрасна.
Тепер же всю її забрало небо.
Але для неї краще. Не змогли ви
Від смерті вберегти свою частину,
А небеса уберегли свою
І вічне їй життя подарували.
Ви мріяли її піднести в світі,
Хотіли до небес її піднять,
Чого ж ви плачете, коли її
Тепер піднесено над хмари, в небо?
О, не гаразд ви любите дочку,
Коли шалієте, що добре їй.
Не та щаслива, що в заміжжі довго,
А та, що рано вмерла у заміжжі.
Утріть же сльози і, як то годиться,
Їй тіло розмарином уквітчайте,
В убрання щонайкраще приберіть
І віднесіть її до церкви. Хоч
Слабка природа, а, бува, ридає,
Тверезий розум в нас перемагає.
Капулетті
Збирались на весіллі ми гуляти,
А будем чорний похорон справляти.
І музика обернеться на подзвін,
На поминки печальні - шлюбна учта,
На панахиду - радісні пісні.
Вінчальний же вінок укриє трупа,
І все обернеться на протилежне!
Брат Лоренцо
Ідіть, синьйоре. Ви, синьйоро,- з ним.
Ви теж ідіть, Парісе, і готуйтесь
Небіжчицю прекрасну провести.
Карають небеса за гріх... Бог з вами!
Не гнівайте ж їх зайвими сльозами!
Капулетті, синьйора Капулетті, Паріс та брат Лоренцо виходять.
1-й музикант
Що ж, заховать дудки і забиратись?
Мамка
Ну звісно, люди добрі, заховайте!
Ви ж бачите, яке тут сталось лихо...
(Виходить)
1-й музикант
Та хоч і лихо, а платити треба.
Входить П’єтро.
П’єтро
Музиканти, о музиканти! Заграйте «Радість серця», «Радість серця»! Якщо хочете, щоб я зостався живий, заграйте мені «Радість серця»!
1-й музикант
Чому «Радість серця»?
П’єтро
О музиканти! Бо моє серце само грає: «Ах, серце, ти повне печалі!..» 59 О, заграйте ж мені якоїсь веселої, тужливої, щоб потішити мене.
1-й музикант
Ніякої пісні не буде! Не такий зараз час, не до пісень.
П’єтро
Не хочете?
1-й музикант
Ні.
П’єтро
Ну, то я вам добре заплачу.
1-й музикант
Чим же ви нам заплатите?
П’єтро
Не грішми, звичайно; я вам своєї пісеньки заспіваю, дударики-дударі!
1-й музикант
Я тобі заспіваю, блюдолизе!
П’єтро
Дивись! Як лизну тебе по мі-до-ре ножем, то вмиєшся червоною юшкою! Зрозумів?
1-й музикант
Стережись, бо зроблю з тебе не фа, а фе.
2-й музикант
Будьте ласкаві, сховайте ваш гострий кинджал і витягніть ваш гострий розум.
П’єтро
Ну, стережіться! Я витягну мій гострий розум і заріжу вас без ножа. Відповідайте мені, як то личить розумним людям:
Коли пекельні в грудях муки
І мрії чарівної жаль,
То музики лиш срібні звуки...
Чого «срібні звуки»? Чого «музики срібні звуки»? Що скажете ви на це, Сімоне Смичок?
1-й музикант
Чому, синьйоре? А тому, мабуть, що срібло приємно дзвенить.
П’єтро
Непогано! Ну, а ви що скажете, Гуго Гудок?
2-й музикант
Я скажу: тому «срібні звуки», що музиканти грають за срібло.
П’єтро
Теж непогано! А що скажете ви, Джемсе Горлань?
3-й музикант
Далебі, не знаю що й сказати.
П’єтро
О, прошу ласкаво пробачити мені! Адже ви тільки співаєте. Ну, то я відповім за вас. «Музики срібні звуки» тому, що таким музикантам, як ви, рідко платять за музику золотом:
То музики лиш срібні звуки
Полегшують мою печаль!
(Виходить)
1-й музикант
Ото в’їдливий бестія, як чума!
2-й музикант
А ну його! Плюнь на нього, Джеку! Зайдімо почекаємо, доки повернуться з похорону, і зостанемось пообідати.
Виходять.
ДІЯ П’ЯТА
СЦЕНА 1
Мантуя. Вулиця.
Входить Ромео.
Ромео
Як можна вірити облесним снам,
То сни мої мені віщують радість:
У грудях, ніби цар на троні - серце.
І дух якийсь на крилах ясних дум
Весь день мене підносить легко вгору.
Приснилася мені моя дружина;
Немов умер я, і вона прийшла...
О, дивний сон, в якому мертвий мислить!
Мене поцілувавши палко в губи,
Мені вдихнула враз нове життя,
І я ожив, і був я імператор -
Яке ж солодке й справді ти, кохання,
Якщо лиш тінь твоя - велике щастя!
Входить Балтазар.
Звістки з Верони! Що там, Балтазаре,
Листи привіз ти від ченця святого?
Моя дружина й батько мій здорові?
Ну, як Джульєтта? Вдруге я питаю.
Як добре їй, лихого буть не може.
Балтазар
О, добре їй - лихого буть не може,
Джульєтти плоть - в гробниці Капулетті,
Душа між ангелів уже витає.
Я бачив сам, як в склеп її несли,
І поскакав, щоб сповістити вас.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ромео і Джульєтта, Вільям », після закриття браузера.