Читати книгу - "Американська трагедія"

Ця думка здавалася преподобному Данкену істотною і вірною. А м-с Гріфітс тимчасом продовжувала: коли б який-небудь авторитетний і справедливий посланець божий відвідав Клайда і силою своєї віри і божого слова змусив би його зрозуміти те, чого він до цього часу не розуміє і чого вона, як мати, до того ж пригнічена горем, не має сили пояснити йому, — всю глибину і всю ганьбу його гріха з Робертою і все, чим загрожує цей гріх його безсмертній душі в цьому світі і в потойбічному, — він би пройнявся вдячністю, вірою і повагою до бога, і все зло, яке він учинив, було б змите. Адже все одно, чи вчинив він приписуваний йому злочин чи ні,— вона упевнена, що ні! — але тепер йому загрожує електричний стілець, загрожує небезпека закінчити своє земне існування і стати перед творцем з душею, яку обтяжує смертний гріх перелюбства, не кажучи вже про брехню і двоєдушність, що в них він винуватий не тільки перед Робертою, а й перед тією, іншою дівчиною з Лікурга. А визнання своїх помилок і каяття очистять його від цієї скверни. Тільки б урятувати його душу, і тоді зона — та й він — знайдуть спокій.

І от після двох благальних листів від м-с Гріфітс, уже з Денвера, де вона описувала йому самотність Клайда і те, як він потребує допомоги й поради, преподобний Данкен вирушив до Оберна. І, пояснивши начальникові тюрми справжню мету своїх відвідин, — врятування душі Клайда заради його власного благополуччя і благополуччя його матері і на славу божу, — дістав право доступу в Оселю смерті і в камеру Клайда. Біля самих дверей він почекав трохи, розглядаючи камеру і жалюгідну постать Клайда, який скрутився калачиком на койці з книгою в руці. Далі Мак-Міллан припав своїм довгим худорлявим тілом до прутків грат і без усякого вступу, схиливши голову в молитовному пориві, почав:

— «Помилуй мене, боже, по великій милості твоїй і по безлічі щедрот твоїх згладь беззаконня мої.

Многократно омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисть мене.

Бо беззаконня мої я визнаю і гріх мій завжди передо мною…

Тобі, тобі єдиному згрішив я і лукаве перед очима твоїми вчинив, так що ти праведен у вироку твоєму і чистий у суді твоєму.

От я в беззаконні зачатий і в гріху породила мене мати моя.

От ти полюбив істину в серці і всередину мене явив мені мудрість твою.

Окропи мене гісопом, і буду чистий; омий мене, і буду біліший від снігу.

Дай мені почути радість і веселість, і зрадіють кості, тобою засмучені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх і згладь усі беззаконня мої.

Серце чисте сотвори в мені, боже, і дух правий онови всередині мене.

Не відкинь мене від лиця твого і духа твого СВЯТОГО не Е1ДН1МЙ від мене.

Поверни мені радість спасіння твого і духом владицьким укріпи мене.

Навчу беззаконних шляхам твоїм, і нечестиві до тебе звернуться.

Визволи мене від крові, боже, боже спасіння мого, і язик мій звеличить правду твою.

Господи! Одверзи уста мої, і уста мої оповістять хвалу твою.

Бо жертви ти ке бажаєш — я дав би її; всеспаленню не благоволиш.

Жертва богові — дух скрушений; серця скрушеного і смиренного ти не знехтуєш, боже».

Він замовк тільки тоді, коли своїм звучним, надзвичайно багатим інтонацією голосом дочитав 50-й псалом до кінця. У цей час Клайд, нічого не розуміючи, спочатку сів на койці, потім, приваблений чарівністю цього по-юнацькому стрункого, міцного на вигляд, хоч і блідого чоловіка, підвівся і підійшов до дверей, — і, бачачи це, гість підвів голову і промовив:

— Клайд, я приніс вам милость і спасіння господнє. Він покликав мене — і от я тут. Він послав мене сповістити вас, що коли гріхи ваші червоні, мов кров, вони стануть білі, мов сніг. І якщо вони багряні, мов пурпур, убіляться, мов руно. Давайте ж поміркуємо про силу господа бога.

Він помовчав, ласкаво дивлячись на Клайда. Ясна, трохи мрійлива юнацька напівусмішка грала на його губах. Його принаджувала молодість і стриманість Клайда, а той теж дедалі більше піддавався чарівності незвичайного гостя. Ще один новий священик, звичайно. Але зовсім не схожий на тюремного пастора, в якому не було нічого привабливого і симпатичного.

— Мене звуть Данкен Мак-Міллан, — сказав він, — і я з Сіракуз, де працюю на славу господа. Це він послав мене сюди, він і вашу матір навернув до мене. З її слів я зрозумів, що вона думає про вашу справу. З газет довідався, що ви самі казали. І мені відомо, чому ви тут. Та я тут для того, щоб дати вам радість і веселість духовну.

І він раптом навів третій стих з 12-го псалма:

— «Доки мені складати поради в душі моїй, скорбота в серці моєму день і ніч». Це псалом дванадцятий, стих третій. А от і ще слова, які спливають у моїй пам’яті,— слова, які я мушу сказати вам. Це теж з біблії — псалом дев’ятий: «Говорить у серці своєму: не похитнуся; в рід і рід не трапиться мені зла». Але от вам трапилося зло. Усім нам, нечестивим, не минути цього. А от і ще слова, які вам корисно почути, — це з дев’ятого псалма, стих тридцять другий: «Говорить у серці своєму: забув бог, закрив обличчя своє, не побачить ніколи». Але мені звелено сказати вам, що бог не закрив обличчя свого. Мені звелено навести вам ще ось оці слова з сімнадцятого псалма:

«Вони повстали проти мене в день лиха мого, але господь був мені опорою.

Він простягнув руку з височини і взяв мене і витяг мене із вод багатьох; урятував мене від ворога мого сильного і від ненавидячих мене, які були сильніші за мене.

Він вивів мене на просторе місце і врятував мене, бо він благоволить до мене».

— Клайд, усе це слова, звернені до вас. Вони спадають мені на думку тут у розмові з вами, немовби хтось пошепки підказує мені їх. Я тільки рупор, що доносить ці слова, сказані безпосередньо для вас. Спитайте ж поради у власного серця. Зверніться з пітьми до світла. Розіб'ємо кайдани горя і смутку; розженемо тінь і морок. Ви погрішили. Господь може простити вам і простить. Покайтеся. Прийдіть до того, хто створив цей світ і охороняє його. Він не відхилить