Читати книгу - "Драматичні твори, Леся Українка"

Рятунку!

Гей, люди! слухайте! сюди, сторо́же!

Вибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру.

Кассандра

Лишіть мене! Його, його рятуйте!

1-й вартовий

Кого?

Кассандра

Долона! Там його мордують.

2-й вартовий

Де?

Кассандра

Там, у полі. Ой рятуйте, люди!

Скоріш біжіть!

1-й вартовий

Царівно, ми не можем,-

нас тільки двоє! У ворожий табор

побігли б ми хіба на певну згубу.

Кассандра

Та де ж ті всі троянці? поховались?

чи неживі? Гей, люди! люди! люди!!

Починають збігатись на майдан люди.

Поліксена

Вже люди йдуть.

Кассандра

Пустіть мене!

(Несамовито пручається, далі одкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом.)

Вже пізно!..

Деїфоб і Гелен

(брати Кассандрині, надійшли з людьми і, взявши за руки, хотять звести Кассандру з брами)

Ходи додому, сестро!

Кассандра

(відпихає їх)

Гетьте! гетьте!

Се ви його убили!

(Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом.)

Ні, се я…

(Покірно дає себе вести і йде, ледве переступаючи, так, що її більше несуть, ніж ведуть.)

Місяць ховається за хмару, і темна купка людей, що веде Кассандру попід муром, ледве мріє, а далі зливається з глибокою тінню від храму.

Покій Кассандри. Нема нікого.

Деїфоб

(ввіходить)

Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!

(Плеще в долоні і гукає.)

Рабині, гей!

З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.

Рабиня

Що, владарю?

Деїфоб

Та що се,

невже моя сестра служниць не має,

що й не докличешся нікого?

Рабиня

Вжеж,

пророчиця рабинь всіх розпустила,

казала: годі вже тих царських звичок,

час привикати без рабинь до праці,

бо хутко здасться.

Деїфоб

От нові ще примхи!

А ти чия?

Рабиня

Царівни Поліксени.

Деїфоб

Ну, все одно, піди поклич сестру.

Рабиня

Котору? Поліксену?

Деїфоб

Ні, Кассандру,

та хутко.

Рабиня

(йде воркотячи)

Хутко! бач, який швидкий.

Старі вже ноги в мене, де тут хутко…

(На порозі.)

Та он вона й сама… Царівно, швидше -

там братик дожидається…

(Виходить.)

Кассандра

(з кужілкою за поясом і з веретеном іде, прядучи)

Вітаю.

Деїфоб

І що ти справді вигадала, сестро?

Рабинь всіх розпустила, а сама

кужілки з рук не випускаєш.

Кассандра

Брате,

воно завчасу краще привикати

до неминучого.

Деїфоб

Се рабська мова!

Царівна так би не сказала зроду.

Кассандра

А що ж казати?

Деїфоб

«Або царювати,

або загинути!»

Кассандра

Ми всі загинем,

та не царюючи.

Деїфоб

Дай спокій, сестро,

і не частуй мене пророкуванням.

Се чисте горе: брат - пророк, сестра -

пророчиця, нема де проступити

у власнім домі за віщунством рідних.

Ось ти взяла кужілку, се й гаразд,

казати правду, дівчині се личить

далеко краще, ніж пророча мова.

Отак пряди й не пророкуй.

Кассандра

Я, брате,

сама б радніша прясти білу вовну,

ніж віщувати всім нам чорну долю.

Деїфоб

Пряди, пряди - ниток багато білих

зарученій потрібно на весілля,

на шлюбні шати й на дари для го́стей.

Кассандра

Се й ти вже, брате, бачу, у пророках,

та шкода, що не в пору й не до речі.

(Ображена одвертається.)

Деїфоб

І в пору, і до речі. Я, сестрице,

не звик даремне марнувати мову.

Якщо кажу, то, значить, варто слухать,

а ти хоч і віщунка, та сама

своєї долі, видно, не вгадаєш,

то я тобі скажу: ми заручили

тебе оце тепер за Ономая,

царя лідійського.

Кассандра

Зарані, брате,

говориш ти мені: «Ми заручили»,

бо ще ж я не рабиня поки що

і маю власну волю.

Деїфоб

Ні, Кассандро,

бо кожна дівчина, чи то рабиня,

чи то царівна, слухає родини.

Кассандра

Я, брате, й не рабиня, й не царівна,

а більше й менше, ніж вони обидві.

Деїфоб

Я не для загадок прийшов сюди,

не для пустих розмов. Кажу виразно,

що ти заручена. Цар Ономай

тебе собі жадає в надгороду

за спілку й поміч проти ворогів.

Хвалився він, що піде в бій сьогодні,

і всіх своїх лідійців поведе,

і що не зайде сонце, як вже буде

розбите впень усе вороже військо.

«Коли се правда,- ми сказали,- завтра

ти поведеш Кассандру до намету».

Кассандра

Хіба що так! «Коли се правда…» Власне,

що се неправда.

Деїфоб

Я не сподівався,

що ти, троянка і дочка Пріама,

так самолюбно можеш відрікатись

подать рятунок Трої і родині.

Атрідова дочка була величніш,

недарма еллінки проти троянок

так величаються, 36 бо вийшла з них

славутня Іфігенія, що радо

життя своє дівоче положила

за славу рідного народу.

Кассандра

Брате,

не знаєш ти ціни жіночим жертвам,

а я тобі кажу: з усіх жінок

славутня Іфігенія зложила

ще не найбільшу й не найтяжчу жертву.

Ох, скільки тяжких, хоч безславних жертов

зложили ті жінки, що не лишили