Читати книгу - "Провалля, Євгеній Шульженко"

- Ні, ні, ні, - засміялась Міра, - так не вийде, мала. Спускайся до нас, а то засмагнеш на сонці. Літо вже закінчилось, а ти наче у підвалі весь цей час сиділа, - Макар, ти її тримаєш в якомусь підземеллі? – запитала у хлопця, що тримав мотузку.

- Ді, згадай, як я тебе вчив, - крикнув Макар, не звернувши увагу на жарт подруги, - розвертаєшся спиною та відштовхуєшся ногами. Поволі. Вниз та вниз. Готова?

- Готова, готова, - тихо відповіла Діана та розвернулась спиною, - спробуй тут ногами відштовхуватись, коли під тобою двадцять метрів. Як впаду, то не залишиться від мене й мокрого місця.

Схопилась руками за мотузку та випрямила ноги. Крок за кроком почала спускати. Але згодом, спробувала невеликий стрибок. Вийшло. Не страшно. Засміялась та відпустила страх. Наче зайчик, що скаче по скелях, кинулась вниз, до справжнього фінішу.

Пройшло не більше двох хвилин, як Діана стрибнула за землю обома ногами. Піднявши руки вгору, задоволено закричала. Міра одразу підхопила крик подруги та кинулась до неї. Дівчата обійнялись та почали стрибати на місці.

- Ді, я була впевнена, що в тебе все вийде, - запевнила подруга, - тобі сподобалось?

- Сподобалось, - нервово відповіла, - але поки з мене досить. Я практично все життя перед очима побачила. Треба переварити ці нові шалені відчуття.

Діана зняла карабін з мотузкою та передала Олесю. Навіть не глянула на Макара, пройшла декілька метрів та впала на траву, підперши дерево. Витягнула ноги, сховавшись в тіні та закрила очі. Повільно підняла руку та зняла обруч, русяве коротке волосся впало на плечі.

- Я бачу ти вже пройшла свій іспит? – запитав Арсеній, що несподівано з’явився біля дівчини, - таке враження, що ти мішки з цементом тягала, а не на скелю підіймалась.

- А сам не хочеш спробувати, - Діана розплющила очі та всміхнулась, - На дворі ранок, а ти вже пиво п’єш? Це так ти вирішив ухилятись від скелелазіння? Ти наче казав, що тобі погано.

- В мене більше шансів ухилитись, ніж у тебе, - Арсеній хитро хильнув головою в сторону Макара, - Ді, він тобі не дає змоги видихнути та розслабитись?

Дівчина нічого не відповіла, але погляд її одразу став сумним. «Не тільки я помічаю, що Макар кидається на мене?» - промайнуло в голові. Але обговорювати з друзями проблеми зі своїм хлопцем вона не планувала. Вирішила, що треба про це з ним поговорити, відклала думки в сторону.

Арсеній сів поряд з Діаною, граючи м’язами. Невисокий, підтягнутої статури. Шорти та футболка з короткими рукавами вказували на те, що він теж не збирається відпускати теплі літні дні. Запропонував пляшку з пивом, але дівчина зморщила свій носик та відмовилась.

Коли Олесь зіскочив на землю, Діана гукнула привітання, приєднавшись до радощів Міри. Подруга кинулась до свого хлопця на шию, цілуючи в щоки та губи. «Це так мило» - подумала та кинула погляд на Макара. Її хлопець був без настрою, зосереджено скручував мотузку.

Друзі зняли системи, склали в рюкзак. Міра вхопила Олеся за руку та потягнула до озера. Макар потягнув рюкзак, повісивши на плечі. Дістав телефон та почав відповідати на повідомлення. Рушив вперед, не чекаючи більше нікого. Діана провела поглядом свого хлопця, зітхнувши.

Арсеній підійшов до дівчини та грубо обійняв за талію. Потягнув за собою, насвистуючи веселу мелодію. Настрій його був на висоті.

- Ді, не переймайся, - нахилившись промовив, - все у вас буде добре. Починається навчання, рік важкий. Макар хвилюється, що провалиться на найпершому ж іспиті. Він може вилетіти з бюджетного місця й університет залишиться в минулому.

- Але я тут до чого? – не втрималась Діана, глянувши на друга, - не я винна в тому, що він махнув рукою на навчання.

- Ні, не ти, звичайно, - погодився Арсеній, - але я знаю як покращити ваші стосунки, мала.

- Ого, - настрій дівчини вмить змінився, - Арс, ти в нас став експертом з кохання?

- Не зовсім, але дуже близько, - хитро всміхнувся хлопець, - я маю для вас дуже цікаву пропозицію. Будь впевнена, - він підняв руку з пляшкою пива, - Ніщо так не покращує стосунки, як неймовірно яскраві емоції. Саме ці емоції я і хочу запропонувати нашій відчайдушній компанії.

Настрій Діани дійсно покращився, сум та тривога відійшли на другий план. Вона глибоко вдихнула осіннє повітря та вирішила порадіти останнім теплим дням. Не варто втрачати такої можливості. Адже далі не буде часу ні на відпочинок, ні на розваги. Навчання, навчання, навчання.