Читати книгу - ""Бравлери проти Клешерів", Obabych"

  Хлопці, здивовано переглянувшись, хотіли було розпитати Шеллі та вона  ледь підморгнула і трохи прокашлялась.

  "Мабуть краще не зараз"  

- Ну добре! - почав Тіма і разом з Нікі вони розповідали про себе, про школу, сім’ю, про спорт і рідне місто та про улюбленого собаку якого звали Паддінгтон. Наввипередки, перебиваючи один одного, брати згадували цікаві випадки з їх життя. Розпитували Шеллі про все цікаве, що відбувається у грі. Коли майже нікого в таверні не залишилося Шеллі сказала:  

- Ну що ж вже пізно і ви мабуть хочете відпочити, на другому поверсі є кімнати, які можна зняти на ніч, а я прийду до вас завтра на сніданок - посміхаючись, сказала Шеллі і енергійно попрямувала до виходу.

- Шеллі класна - сказав Кольт, піднімаючись сходами до кімнати, яку вони зняли в "Бий і пий"

- Так! Але що вона хотіла нам розповісти? – відповів Ріко.

Вони не відчували себе втомленими та пам’ятали про п’ятнадцять хвилин гри - якби вони закінчилися тато б погукав їх або вимкнув би гру. Очі закрилися і з’явилася заставка гри з відсотками, які відображали стан завантаження. Хоч вони і не провели жодного бою хлопці були в захваті від світу Бравл Старз. Та мабуть першого разу досить.

 "Бравл Старз назавжди"

Чомусь після екрану підзарядки у Нікі не закінчився час гри. У світі Бравл Старз був ранок і півні за вікном будили місто. Ліжко, де лежав Ріко було пусте.

 - Цікаво - невже ще не закінчився час гри?! І де Тіма? - подумки запитав себе Нікі.

Спустившись до залу таверни, він окинув оком всі столики, але брата не знайшов, лише Покко,  який спав на столі . Кольт підійшов до бармена:

- Доброго ранку! А чи не бачили ви Ті.. Ріко випадково?

- Бачив, десь годинку тому. Він поздоровкався та вийшов з таверни. Після того ще не повертався - розповів доброзичливий хазяїн закладу.

"Дивно" подумав Нікі – Тіма б надовго не пішов сам у незнайомому місці, тим паче не лишив би брата одного.

В цей час до таверни зайшла Шеллі, жваво прямуючи прямо до Кольта. Вона з посмішкою привіталася:

- Доброго ранку! Як відпочили? А де Ріко?

- Доброго ранку! Я думав він із тобою зустрівся,  – у голосі Кольта відчувалася тривога, -  Можливо пішов грати на арену?

  - Ні, його там немає я тільки звідти повернулася, - відповіла Шеллі.

   - Зачекай хвилинку, я дещо перевірю! - Нікі спало на думку, що Тіма міг вийти з гри. Та як би Нікі не намагався визвати ігрове меню, щоб вийти з Бравл Старз у нього нічого не виходило. "Отакої, і що тепер робити? Можливо якась проблема з грою - таке іноді буває" в голос же сказав:

 - Треба знайти Ріко! Ходімо! - і жваво вийшов з таверни, Шеллі вибігла слідом.  

 Кольт не знав міста тому вирішили не розділятися, а шукати разом. Дрібний дощ додавав похмурості до гнітючого стану. Вулиці, ще вчора ввечері переповнені бравлерами, зараз здавалися пустими.

  Кольт та Шеллі пройшли по ринку та вийшли на вузьку, похмуру вуличку зі старими облущеними будинками. Проходячи повз один з таких, вони побачили Ворона який длубався кинджалом у дзьобі та неначе не помічав їх.  Друзі вже майже вийшли з темного провулка, коли сиплий, неприємний голос пролунав за спиною.

- Стійте! Шукаєте пригод!? -  Ворон хижо посміхнувся - Такі цяці у нас рідкість.

  З усіх закутків почали з’являтися темні силуети. "Розбійники" - подумав Кольт і потягнувся за револьвером.

- Легше, дитино, бо незчуєшся як буде Game Over, - Ворон не зрушив з місця, але щось підказувало, що він не блефує.

- Чого тобі? - невимушено запитала Шеллі.

- Чого це ви забрили до мого району без мого на те дозволу? Навіть тобі Шеллі тут не можна бути. Чи ви правил не знаєте?

- Ні, не знаю і знати не хочу! Я шукаю брата Ріко і якщо доведеться зайти до кожного темного провулка і перевернути догори дригом усі каміння - я це зроблю. – впевнено сказав Кольт і навіть сам трохи здивувався своїй сміливості.

- Хм...брата кажеш – Ворон уважно поглянув на Кольта – ви не схожі на прихвостнів Все Ока. Ну що ж,  цього разу я не буду вас чіпати, але щоб більше без запрошення в кварталі розбійників не з’являлись.

- Чи бачив ти робота Ріко? - Кольт начебто не чув застережень Ворона, - або можливо щось чув?

- Не бачив я ніякого Ріко, забирайтеся звідси поки я не передумав! - роздратовано гаркнув Ворон.

   Розбійник хоч і вів себе вороже та здавалося казав правду щодо Ріко - вирішили друзі і пішли подалі від кварталу розбійників.

    Цілісінький день вони шукали та питали перехожих про Ріко, але все було марно, як крізь землю провалився. Нікі декілька разів намагався вийти з гри та нічого з того не виходило. У кварталі ремісників Шеллі та Кольт зустріли  Діномайка та Карла - дивакуватих невеличких шахтарів, котрі видобували кристали в горах для ігрової арени "битва за Кристали". Ремісники згодилися попитати сусідів і пообіцяли, що дадуть знати, як щось почують про Ріко.

   День добігав кінця, виснажливий пошук не дав ніякого результату. Кольт не хотів повертатись до таверни поки не знайде брата, але Шеллі переконала його, якщо не підзарядитись вночі то на наступний день сил на пошуки не буде.

"Де Тіма? Як вийти з гри? Що відбувається насправді?" - питання роїлися в голові у Нікі, без брата було одиноко та сумно. Виснажливий день дався в знаки і стомлений Кольт виключився на ліжку.