Читати книгу - "Моє море, Черрі"

До роботи Чонін добігає, бо автобус застряг у заторах, але Чанбін і словом про це не обзивається. Його начальник був чи не найдобрішою людиною на світі. Чого не скажеш про клієнтів, які завітали у кав'ярню.

Якась жінка почала скандал через те, що Чонін не зробив їй лате на соєвому молоці, а на звичайному. Хоч, звісно, все було не так. У висновку, юнак зі зціпленими зубами вибачався, і робив їй нову каву, стримуючись з останніх сил, щоб не плюнути туди. Через годину прийшов чоловік, який вимагав гаряче айс лате. В першу секунду хлопець подумав, що це жарт. Але коли клієнт продовжував стояти на своєму, Чонін не знав засміятися йому чи заплакати. І так один за одним люди виводили його з рівноваги. 

До моменту, коли Чанбін мало не копняками вигнав його на перекур, у Чоніна вже просто починало сіпатися око. Але цигарки допомагають заспокоїти розхитані нерви і повертають душевний спокій. Несвідомо парубок повертається думками до сьогоднішньої дивної розмови. Невже він настільки сильно хотів повеселитися чи відпочити, що погодився піти на цю вечірку? Відповіді Чонін так і не знайшов, бо відволікся на Синміна, який вискочив, неначе чорт з табакерки.

— Ти чого так лякаєш? — він готовий кинути в друга чимось важким, але під рукою нічого немає.

— Я тебе кликав, але ти не озивався, тому вирішив стати просто перед тобою, щоб ти мене помітив, — знизує плечима Синмін із байдужим виразом обличчям. — А взагалі, ти ще довго?

— Ти прийшов забрати мене? — Чонін і сам не вірить у те, що питає. Такого ніколи не траплялося.

— Угу, — киває головою. — Просто там знижки в книжковому, і я подумав, що ми могли б піти разом.

— Ах ти хитра дупа, — все ж Чонін не втримується і б'є Синміна в плече. — Не хочеш сам важкі пакети до гуртожитку тягнути, і тому до мене прискакав?

— Нуууу, — задумливо тягне парубок, влучно ухиляючись від ще однієї атаки Ієна, — я не казав, що прийшов сюди з великої любові до тебе. Тож коли ти будеш вільний?

— Я не знаю, як досі можу спілкуватися з тобою, — він гасить цигарку, викидаючи її в смітник. — Почекаєш на мене в кав'ярні, я звільнюся через годину-півтори.

— От і чудово, — Синміна, як вітром здуває, а Чонін лиш закочує очі, повертаючись на своє робоче місце.

Час до кінця зміни минає непомітно, і хлопець знову виходить надвір, щоб піти в книжковий магазин разом з Синміном. Звісно, Ієн міг відмовитися і взагалі, але, що гріха таїти, він і сам хотів оновити свою мінібібліотеку.

— Тож ти йдеш на вечірку до Уйона, — Мін не питає, а саме стверджує, змушуючи Чоніна здивовано обернутися до нього.

— Звідки ти знаєш? Я ж тільки сьогодні говорив про це з Хьонджіном, — часом хлопець не може зрозуміти, звідки його друг дізнається ту чи іншу інформацію.

— Ти дуже недооцінюєш мої навички соціалізації, — пирхкає Синмін, а тоді додає: — Та мені Джін після вашої розмови подзвонив і базікав про це добрих пів години. Тож чому?

— Чому я йду туди? — після легкого кивка Чонін продовжує. — Подумав, що було б круто хоч раз побувати на подібному заході. Всі розповідають, що на вечірках так круто і весело, що мені закортіло перевірити все на власній шкурі.

— Звучиш як ніколи щиро, — просто кидає Синмін перед тим, як вони заходять до крамниці.

І пропадають на кілька годин. Світ книг затягує хлопців з головою. Різноколірні корінці приваблюють погляд, а ціни так і просять придбати примірник, що сподобався найбільше. Зрештою, вони покидають магазин з повними торбами і задоволеними усмішками.

Синмін більше не повертається до розмов про вечірку чи Чана, за що Чонін йому щиро вдячний. Він не хоче більше говорити про це, і Мін, швидше за все, розуміє його.

Вже в гуртожитку Хьонджін присилає йому смс з датою, годиною і місцем проведення вечірки. Виявляється вона відбудеться аж за місяць, але парубок так сьогодні верещав, ніби вона буде щонайменше завтра. Чонін лиш хитає головою, думаючи, що у нього є ще багатенько часу, аби підготуватися до цієї події. За кілька хвилин до нього дзвонить обурений Кріс.

— Ні, ну ти бачив? — здається, що парубок готовий відірвати голову нещасному Джіну.

— Ой, ну подумаєш трохи поспішив з датою, — хлопець втомлено сідає на своє ліжко. — Шукай у всьому плюси, хьон. Тепер у тебе є час, щоб підібрати класний образ на вечірку.

— Мені б твоє бажання туди потрапити, — видихає по той бік Кріс під тихе хіхікання Чоніна. — До речі, ти справді хочеш туди піти?

— Так, мені кортить побачити, як воно на вечірках, — хлопець всміхається, думаючи, що це буде справді крутий досвід. Навіть якщо й не зовсім вдалий.

— Я скажу тобі, що не дуже, — буркоче друг. — Купа п'яних тіл, дивні розваги і...

— Я зрозумів, ти не любиш подібного, — не дає йому закінчити. — Гірше за старого діда бурчиш, — він позіхає, бо година вже пізня, і сон готовий от-от забрати хлопця у свої міцні обійми. — Можеш не йти, якщо не хочеш. Але все ж таки подумай про це, а зараз я йду спати, бо мене відключає.

— Добре. Тоді добраніч, Ніні. Солодких снів, — і перш ніж парубок почав обурювався виклик закінчився.

— От скільки разів я просив мене так не називати, і далі він за своє, — Чонін не здається так просто, і ще йде в душ.

— Ви з ним однаково бурчите, якщо ти раптом не помітив, — з приязною усмішкою додає Синмін, який мовчки слухав їхню розмову.

— Міне, ще слово і ти труп, — рушник, яким Чонін загрозливо тицяє в його бік, зовсім не лякає хлопця, а навпаки смішить. Так чи інакше, їхній вечір закінчується на гарній ноті.

Дні до вечірки тягнулися у свій звичній манері, але для Ієна вони пролітали занадто швидко. Саме тому, коли постало питання про те, що вдягнути, хлопець з сумом відмітив, що його гардероб не такий вже й багатий. Часу купувати щось нове просто не було, тому Чонін вирішив взяти просту сорочку і джинси, які доповнить макіяжем і аксесуарами. Зрештою, іншим має бути начхати на його зовнішній вигляд.