Читати книгу - "Перехресниця Долі, Рія Вайсен"

— Сон страшний приснився, — прохрипіла Арніка. Звук власного голосу змусив її здригнутися, що не приховалось від пильного погляду горіхових очей друга. — Все добре.

— Точно? — він узяв її за руки. — Не схоже, що…

— Правда, — перебила Арніка, обережно вивільняючи кісті.

— Хочеш, побуду з тобою? — запропонував Індгарт. Арніка кивнула, потираючи шию. Вона неприємно саднила. Він допоміг сісти. — Як ти?

— Дивно, — чесно відповіла Арніка. — Ще вчора ми планували як би відмазатись від тесту з зоочарів й думали над темами магістонських, а тепер від нас залежить доля цілого світу, — і те, чи доживе вона до випуску, також.

— Але погодься: є в цьому щось романтичне, — жартівливо пограв бровами Індгарт. Арніка лише закотила очі.

— Інде.

— Та я не про те, — він підняв руки в примирному жесті. — Пам’ятаєш, як шість кругів тому ми втекли з Академії на твій день народження?

Арніка всміхнулась старим, наче з минулого життя, спогадам.

— Це був найкращий подарунок в моєму житті.

На її чотирнадцятикружжя Індгарт запропонував втекти з Академії на ніч. Вони розбили табір в лісі неподалік, смажили повітряні солодощі над вогнем й розповідали страшилки. А потім спали просто неба. Їхньої відсутності ніби ніхто й не помітив. І тоді це не здалось Арніці дивним.

— Я ж тоді домовився з Саміром, — зізнався Індгарт. — Бачу ти не надто здивована.

— А чому дивуватися? — усміхнулась Арніка, спостерігаючи за цівкою диму, що здіймалась вверх від тліючого вугілля. Вона закручувалась у повітревихрі, переливалась сріблом місячного сяйва й зникала у кронах столітніх дерев. — Чогось подібного я й очікувала.

— І от зараз пригода сама нас знайшла.

— Так, — Арніка позіхнула. — Тільки невеличкою вона точно ставати не планує.

— Так, — погодився Індгарт. В його голосі відчувалась журба, яку він навіть не намагався приховати. Щось тривожило ельфа. Але що він поки не готовий був розказати. Арніка розуміла це й не стала задавати зайвих питань. — Спи, я початую.

— Дякую, — прошепотіла вона й лягла назад в спальник.

Щойно голова торкнулась рівної поверхні, Арніка одразу провалилась в сон. На цей раз без видінь.