Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Що? Ні. Просто запитала. Ну, і він пішов, залишаючи мене на своїх дружків. Вони захотіли пограти, як це вони виразили. Почали мацати мене, один захотів поцілувати. Я плюнула йому в обличчя.

- Моя дівчинка, молодець, - сміх хлопця сколихує автомобіль.

- І тоді вони штовхнули мене в басейн і я зачепили ногу коли падала. Вони мене там закрили і я не змогла відкрити. Добре що сумка з телефоном були зі мною, і вони її не забрали. І я додзвонилися до тебе. Не розповідай, будь ласка, Максові про це. Скажу, що ногу травмувала на тренуванні.

- Ліві, я ще розберусь з ним.

- Не треба, він побіситься трохи і забуде про мене.

- Ні.

- Будь ласка.

- Ми їдемо в лікарню, з Томом потім розберемося.

- Дякую, але нога в порядку, вже не болить.

- Ніяких ні. І я чекаю поцілунку для рятівника.

- Що? – зашарілася я.

- Я тебе врятував, і за шоколад ти сама сказала, що поцілуєш.

- Не казала я такого.

Самовпевнена посмішка хлопця дратує мене. Я цілую свої вказівні і середній палець і притискаю їх до щоки хлопця.

- Готово, - задоволено всміхаюся я.

- О ні, ластівко. Що ти знаєш про поцілунки? Зі мною такі фокуси не пройдуть. Цілуй.

Я швиденько чмокаю його в щоку.

- Задоволений?

- Не зовсім. Наче курка клюнула. Що це таке. Ще раз?

- Ти знущаєшся з мене?

- Лише хочу отримати свій поцілунок.

На другий раз я повільно притискаючи до його теплої щоки губами.

- Вже краще.

- Я більше тебе цілувати не буду. Розказав тут свої губи.

Алекс тихенько сміється, заводячи двигун.

- Їж шоколад, бо застигне.

Я беру стаканчик і зачерпую ложечку і відправляю до рота. Мої смакові рецептори вибухають сотнями феєрверків. Я стогну.

- Це найсмачніше, що може бути на світі, - я зачерпую ложечку і просто впихаю її до рота Алекса. – Скуштуй, це неперевершено.

- Так, смачно, - Алекс якось по дивному на мене дивиться.

- Що? – запитую я, не розуміючи сенсу його погляду.

- Що?

- Чого так дивишся?

- Насолоджуюся виглядом того як ти насолоджуєшся шоколадом. І ти в курсі, що ти мені дала свою ложечку, другої нема, тож прийдеться мені доїсти цю смакоту.

- Не дочекаєшся. Навіть твої мікроби не завадять мені насолоджуватися шоколадом.

До лікарні ми приїздимо, коли я доїдаю шоколад, запиваючи какао і рівень цукру в мені просто зашкалює. Щастя розливається по моїм венам. Що може бути краще шоколаду.

З моєї насолоди шоколадом мене вириває голос хлопця.

- Ліві, ми приїхали. Я розумію, що ти під дією шоколадного кайфу, але треба йти.

- Міг би трохи і почекати, що може бути ліпше шоколаду.

- Багато чого.

З цими словами хлопець нахиляється до мене і швидко цілує в кутку губ.

- Що ти робиш? – пискляво запитую я.

- Ти замастилася шоколадом.

- Можна було просто мені сказати, я би витерла.

- І втратити найсолодше, - говорить хлопець підморгуючи і виходить з машини.

Мої щоки мабуть такі червоні, що їх легко спутати з томатом.

Алекс відкриває двері і простягає мені руку. Я спираючись на нього виходжу з машини. Хлопець закриває двері і підхоплює мене на руки.

- Я можу сама.

- А я можу віднести .

- Дивись я звикну.

- Тоді я буду тебе носити хоч все життя.

Я обхоплюю шию Алекса руками і посмішку ховаю на його плечі.

В лікарні ми одразу потрапляємо до лікаря. Удача, що немає черги. Алекс опускає мене на кушетку і сідає на вільний стілець. Жінка-лікар надягаючи рукавички підходить до мене.

- Розповідайте. Що болить?

- Нога. Я впала в басейн, послизнулась і падаючи вдарила ногу об бортик.

- Що ж ви хлопцю не встежили за своєю дівчиною.

- Я не, - починаю я, проте Алекс мене перебиває.

- Ластівка завжди знаходить пригоди на свою прекрасну дупку. Ні на хвилину не можна її залишити

Після огляду, лікар нарешті робить висновок.

- Легкий забій. Я випишу вам мазь. Втирати вранці і вечері  на протязі тижня. Хоча біль спаде вже до завтрашнього вечора. До весілля заживе. Не хвилюйтесь. А ви хлопче бережіть свою дівчину, а ви,Олівіє,  слухайтесь чоловіка.

-  Дякую.