Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

– Я сама впораюся, – повідомила дівчина і вказала на ширму в кутку кімнати.

Відпустив дівчину, а сам вмостився на ліжку. Воно у відьмочки велике, місця на двох вистачить.

Арія вийшла у піжамі, підійшла до ліжка і здивовано на мене подивилася.

– Ти чого тут?

Як мені подобається це «ти». А ще подобається дражнити цю відьмочку.

– Я залишаюся тут. Можливо вночі ти знову все забудеш і вирішиш ще раз навідатися до трипатонів.

Відьмочка насупилася і невдоволено засопіла, але так нічого і не сказавши лягла у ліжко. Вкрилася ковдрою і закрутилася, вмощуючись зручніше.

– На добраніч Арія, – згасив магічні вогники, і теж ліг зручніше.

Через хвилин десять почув помірне сопіння відьмочки. Як швидко вона здалася. Я вже приготував безліч аргументів, чому я залишаюся з нею, а їй вистачило і одного. Напевне вона дуже втомилася від своєї нічної пригоди, через що не мала сил навіть сперечатися та висловлювати свої протести. Що ж сьогодні мені це тільки на руку. Притягнув відьмочку ближче до себе, обійняв і уткувшися в її волосся заснув сам.