Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

Айдас все продумав: на жаль, щоб реалізувати задумане потрібно більше двох місяців часу. І він не уявляв, що робите з Мією і скільки разів йому ще доведеться розбивати її серце, доки заплановий вечір – вечір першого дня весни – пройде так, як він собі уявляв. 

Це мав бути концерт – її концерт, і вона зможе заспівати. Зможе виконати пісню його матері, яка – о Боже! – була настільки неочевидною для Айдаса, що чоловік не міг в це повірити! Невже його серце стало настільки черствим в цьому клятому домі, що він стільки років не помічав, що та пісня про кохання, дароване Небесами? 

Але це все було доволі складно. 

Концерт першого дня весни був запланований. Те саме число, яке зазвичай не брали через щорічні технічні роботи, тепер належало Мії та Айдасу. Хабар, який він дав власнику театру, виявився настільки значним, що той не міг відмовити, навіть попри всі можливі труднощі. Це було єдине доступне вікно, адже зала розписана на рік вперед, і це буде її вечір.

Він почав з малого, але як зібрати повну залу людей?..

Якщо оголосити, що це концерт Мії, – ніхто не прийде, чи якщо згадати його прізвище – теж ніхто не прийде, а його родина вб’є його раніше, ніж він міг би померти від болю в грудях. 

Айдас стояв в холі театру, кишені вже були порожні. Всі гроші, які він взяв, пішли до рук власника театру. Чоловік важко зітхнув, поглянув на афішу поруч із собою.

Сьогодні: Мірабелла Ноар – неперевершена зірка, класика!

– Мірабелла Ноар, – пробурмотів Айдас. 

Колись ця жінка навідалася на похорони його матері, Айдас пам’ятав, що та принесла букет білих троянд, перев’язаних білою стрічкою, сказавши, що біла стрічка – символ удачі в наступному житті. Але Айдас ніколи не замислювався, що ці слова матимуть такий глибокий сенс. 

Айдас не купив квиток, а попрямував до зали, спитаючись на палицю, але йшов впевнено, і охоронець пропустив його, впізнавши знатного чоловіка, навіть гадки не маючи, що хтось такий, як Айдас де Рієн, може піти на концерт без квитка.

Він увійшов до зали, яка вже майже вся була заповнена глядачами. У повітрі стояла задуха – типова для старих театрів. Він зняв пальто, перекинув його через руку і став пробиратися до кількох вільних місць у самому кінці зали.

Айдас сів, відкинувшись на спинку сидіння, видихнув, намагаючись змиритися зі звичним болем під ребрами.

Його очі були прикуті до сцени, чекаючи появи Мірабелли.

Чоловік затамував подих, намагаючись уникнути того, щоб знову втратити свідомість, як це сталося одного разу. Йому здалося, що навколо все розпливається, але незабаром він відчув легке полегшення, коли артистка, Мірабелла Ноар – помпезна гаряча пишна брюнетка, вийшла на сцену.

Мірабелла була справжньою зіркою, і її репертуар зовсім не нагадував пісень, які співала його мати, пiсні матері були сповнені політичних підтекстів і тривоги. А пісні Мірабелли були романтичними та легкими, часто жартівливими. Айдас, не очікуючи від себе такого, почав отримувати справжнє задоволення від виступу.

Деякі пісні, зокрема ті, що говорили про перше побачення чи закоханість, навіювали Айдасу спогади про його зустрічі з Мією – короткі, але настільки емоційні. Він усміхнувся, дозволяючи собі поринути в уяву, наче дурний підліток, який закохався по самі вуха. У його уяві Мія сиділа поруч з ним у залі, така ж ніжна і чарівна, як завжди.

«Міг би запросити її на якийсь концерт. Якось так, без зайвого хаосу, без ярмаркових натовпів. Просто ми двоє, поруч, на очах у всіх», – всміхався власним думкам.

Та чи вона погодиться? 

Якщо ні – він викраде її. Готовий винести її на руках з її порожнього темного дому. 

Дві години так швидко минули, що Айдас здивувався сам собі: як це він не занудьгував? 

Ще за кілька хвилин чоловік пробирався закуліси. 

Артистка в розкішній сукні була в захваті від уваги шанувальників, що стояли у черзі біля її гримерної, бажаючи отримати автограф. Коли вона вийшла, сяючи від задоволення, її очі зустрілися з блакитними очима Айдаса, і усмішка миттєво зникла з її обличчя. Мірабелла мовчки кивнула йому, запрошуючи зайти, залишивши натовп глядачів під дверима в здивованому очікуванні. Айдас увійшов до гримерної.

– Не можу повірити, що син Меліти вирішив послухати щось в такому стилі, – сказала Мірабелла, підіймаючи одну брову з недовірою.

Айдас зітхнув:

– Ви пам'ятаєте мене байдужим підлітком, який нічого не цінував. Але тепер я дорослий чоловік. Закоханий чоловік, який випадково знайшов у своєму серці дві години для романтичних пісень.

В її очах промайнув легкий подив, але жінка залишалася серйозною, уважно слухаючи кожне його слово.

– Ти ж наче той самий неприступний столичний холостяк?

– Наче так. 

– Гм. Ти зі своєю обраницею тут?

– Ні, на жаль. Я прийшов сюди спонтанно, вибачте, навіть не взяв квиток. Просто вломився. 

– Ого, – жінка всміхнулася, явно розуміючи, що він навідався не просто так. – Зайшов привітатися? 

– Побачив Вашу афішу – згадав про маму.