Читати книгу - "День падіння з висоти., Лія Серебро"

-Що вона тут робить? - здавлено промовила я, побачивши ту саму Аліну поруч з Олександром. - Ви вирішили посміятися наді мною?

   Із сумочки я дістала ключі й жбурнула щосили на стіл перед ним. Олександр лише ще зручніше вмостився в стілець із хитрою усмішкою на обличчі.

-Ти знову накручуєш себе. Присядь для початку і заспокойся.

   Він встав і відсунув стілець для мене.

-Тільки не треба заводити стару шарманку про те, що я все вигадала! Я бачила вас разом! Для чого ти покликав мене сюди? Вона говорила правду цієї ночі?

-Присядь... - озираючись на всі боки, процідив він крізь зуби.

-Навіщо мені сидіти з вами!? Не хочу! - опиралася я і розвернулася до виходу.

   Олександр схопив мене за лікоть. Я злякано глянула на нього, і прочитала прохання в його очах залишитися.

-Присядь, не привертай увагу і не істери. Аліні тут не просто так. Їй є що тобі сказати!

 Я мимоволі зітхнула. Хвилювання й обурення моє посилювалося з кожною секундою.

-А по-моєму, вона мені все вже сказала! Треба було повірити й перевірити все! А тепер що? Навіщо ви обидва тут? Та ще й зустрічалися в обід! Весь день нерозлучні голубки? Досить за дурепу мене вважати!

   Він м'яко натиснув мені на плече і посадив поруч із собою.

-Красива сукня... - прошепотів він мені на вухо. Я не бачила, але в цей час Олександр пильно подивився на Аліну. Дав знак їй, щоб та вже відкрила рота, нарешті.

-Вероніка... - Аліна скрутила кулачок і відкашлялася в нього. - Я не хотіла втручатися у ваші стосунки. Ти мала рацію, і я все ще кохаю Олександра... Не можу змиритися із втратою...

   Вона шаркнула  ногою по підлозі й подивилася вниз по стіл.

-Так я й знала! - вигукнула я. -Покликали мене для благословення?

-Вислухай... - звернувся до мене Олександр, узяв мою руку і міцно стиснув її.

-Цієї ночі я все придумала. За адресою, яку я тобі дала, знаходиться тату салон. Я працюю в ньому. Історія про повій і оргії так само вигадана мною. Я приходила до Олександра. Хотіла поговорити з ним. Відкрила ти, і я на ходу склала небилицю.

   Аліна втягнула голову в плечі й запитально подивилася на Олександра. Він схвально кивнув головою.

-А якби я поїхала туди? - запитала я цілком логічно.

-Переконалася б, що я брешу... Вибачте мені.

  Аліна винувато опустила голову. Схопила серветку зі столу. Навіщось зім'яла її та тут же залишила. Схоже, що вона щиро говорить правду і шкодує про це.

-В обід ви зустрічалися для чого? - уточнила я.

-Я був ініціатором цієї зустрічі. Цього разу ми поговорили по душах... Так Аліна? - звернувся він до неї, і вона ствердно кивнула.

-Куди ви поїхали разом? - не вгамовувалася я.

-Ти стежила за мною? - здивовано, але цілком добродушно запитав Олександр.

-Ні, я не буду опускатися до цього. У мене була зустріч із подругою в тому ж ресторанчику...- відрізала я.

    На частку секунди він напружився, але в мить відпустив свою напругу.

-Аліно, ти можеш іти... - видихнув він.

  Вона встала, окинула нас і столик поглядом і пішла, не попрощавшись.

-Навіщо мені це все? - запитала я скоріше себе, спостерігаючи, як дівчина прямує до виходу.

   Олександр присунув свій стілець ближче до мене. Узяв мої руки у свої й подивився на мене. Його погляд, немов сканер, намагався прочитати мої почуття і стан у ту хвилину.

-Ти ревнуєш... Це заводить і прив'язує мене ще більше до тебе. Я теж ревную тебе...

-До кого? - перебила я, нервово поморщившись.

-До твого минулого...

-Я не давала тобі приводу. Я завжди поруч. Я двадцять чотири на сім практично безвилазно сиджу у твоїй квартирі...

-У нашій! - м'яко перебив він.

-Що в нашій?

-Це і твій дім, а я не пускаю кого попало туди.

-А Аліна? Отже, з нею все теж було серйозно? Ти ж переконував мене у зворотному! - жахнулася я. -Знаєш... - я занервувала. - Я зібрала картини та відвезла їх до себе, я не хочу, щоб на початку наших стосунків було стільки недомовок, підозр і не стикувань. Мене багато, що стало напружувати останнім часом. 

-Так давай просто зараз і поговоримо про це? Відсьогодні почнемо все з чистого аркуша, забудемо про твоє і моє минуле. Зі свого боку я переконливо навіяв Аліні, щоб та більше ні на крок не наближалася, ні до мене, ні до тебе. В обід вона благала мене про те, щоб ми залишилися друзями з нею. Я пояснив, що це може не сподобатися тобі.

-Куди ви поїхали після обіду? - знову повторила я своє давнє запитання.

-До мене в клініку. - з готовністю відповів він. -Аліна продовжує стверджувати, що вагітна від мене. Здала аналіз і знову виявилося, що бреше. Вона ж патологічна брехуха і ти сама переконалася в цьому!