Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "

Паша 

На роботі я витримав тільки одну годину, у думках була Міла, у вухах досі стояли її слова. Про втрачені почуття до мене, вона казала правду по очах я це побачив. Дурак, який же я дурак, що ледь не втратив її. Через злість, я не бачив як їй боляче, вона ж справді не винна. Сама до мене прийшла, на все погодилась, а я не повірив їй.

— Світлана, скасуйте всі зустрічі на сьогодні та завтра. Для всіх я зник – даю вказівку, дівчина лиш згідно киває.

По дорозі заїжджаю в магазин за квітами, знаю вони не загладять мою провину, але хоча б подарують трішки радості. Вибираю букет із різними квітами, я поки не знаю її улюблених та думаю скоро дізнаюсь. Перед очима вона, смак її солодких губ я відчуваю досі, як же мені важко вчора було відірватись від них. Та ревність взяла під контроль мій мозок, коли я побачив її на руках у охоронця, того ж вечора я його звільнив. Мама лиш тільки дивно усміхнулась, та нічого проти не мала.

Мені було дуже боляче. Хотів показати їй що вона моя. Моя жінка. Тільки я маю право доторкнутись до неї. Чорт. Невже я досі її кохаю. Коли побачив рік тому на одному заході, так вона й досі у моїй голові.

Мої думки перериває дзвінок телефону, це Левицький, ось зараз мені явно не до нього. Знову буде плакати через свої фури, які дивним чином зникли. У нього страшні збитки, та це тільки початок для нього.

Не беру трубку, не хочу з поганим настроєм їхати до дому. Та він не засвоюється. Чорт.

— Уважно слухаю – гарчу в трубку, що йому в біса знову потрібно.

— Ну- ну, Доманський потрібно спочатку сказати доброго дня – весело відповідає, а у мене всередині все закипає.

— А хіба він у тебе добрий? – посміхаюсь запитую, проблем у нього зараз багато. Зірвані постачання, не задоволені клієнти.

— Ну явно кращий за твій. До речі твоя дружина дуже сильно піднімає мій настрій, особливо своїми слізьми – від його слів холодок пішов по спині. Різко зупиняю машину, серце у грудях так гепає, що я чую його у вухах.

— Поганий жарт Левицький – гарчу, та надіюсь, що зайченя не наробило дурниць.

— Давай, чого ти замовкла. Мені стільки слів сказала, а зараз мовчиш – я чую в трубці її крик, і у середині все стискається від болю. Я вб'ю тебе Левицький.

— Відпусти її, і можливо ти залишися живий – гарчу, та сильніше стискаю кермо автомобіля. Чорт. Тільки не це.

— Ха ха, поверни мої фури, і можливо її не пустять по кругу, у тебе три години – його слова виводять мене остаточно.

— За три години вони й 10% шляху не проїдуть – спокійніше відповідаю, тих фур вже не існує, як і товару.

— Це не мої проблеми, бувай Доманський. Якщо через три години не буде мого товару, ти отримаєш цікаве відео – він скидає дзвінок, а я декілька секунд дивлюсь на екран телефону.

Набираю один номер, та прошу пробити де знаходився його телефон. Це знайомий батька, тож думаю за декілька хвилин, він мені також подзвонить. Він не сильно був радий моєму одруженню, але вибір мій прийняв.

За 10 хв, у мене вже була адреса. Це його будинок, міг й сам догадатись. Заводжу авто, та розвертаюсь у сторону його дому. Я не залишу її там, заберу. Мій телефон знову оживає, на екрані висвітлюється Даня.

— Слухаю синку – стараюсь говорити спокійніше, не хочу його хвилювати.

— Міла пішла, можливо ти ще встигнеш її перехопити. Вона написала мені прощального листа, знайди її тату. Не будь таким впертим – у його голосі стільки хвилювання, сама пішла. Від мене пішла. Чому опинилася у Левицького?

— Я вже шукаю синку, все буде добре. Увечері будемо разом вечеряти – веселіше говорю, та сильніше натискаю педаль газу.

Скидаю дзвінок, та беру з бардачка пістолет, мені їхати ще близько 15 хв. Плану у мене немає, є тільки нестерпне бажання убити чортового виродка.

Телефон знову дзвонить, тепер це батько.

— Слухаю батьку – вже не так весело промовляю.

— Розказуй, тільки швидко – стальним тоном промовляє, я ж розумію що брехати не варіант.

— Міла.....У Левицького. У мене є три години, щоб виконати те що не можливо і він це знає – відповідаю, та б'ю по керму рукою.

— Де ти? – з явним хвилюванням запитує батько.

— Не далеко від його дому – стальним голосом відповідаю

— Ти хоч взяв охорону, або повідомив комусь. Це самогубство ось так йти до нього – скидаю виклик, мені зараз не до його нотацій, плюс я вже під'їхав до його дому.

Заряджаю пістолет та виходжу з авто, у середні не має страху за себе, тільки щоб моя дівчинка була ціла. Я більше не ображу її, більше не зароблю ту ж помилку. Навіть якщо сама до нього пішла, це не змінить моїх почуттів до неї.