Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

             «… Чорнява зозуля
                    В діамантових шпорах
                    Образ його малює на брамі небесній…»
                                                                       (Пауль Целан) 

На острові іржавого літа
І теплих, як ренесанс вишень
Зозулі малюють портрети:
Вони найкращі художники-маляри:
Найкращі знавці барв – 
Бо все зозулясте, все, навіть Всесвіт,
Який колись вигадав вершник – 
Гідальго в залізних чоботях.
Зозулі поєднують фарби. 
Зозулі – знавці палітр
Екзотичних. На пальмовім листі,
Яким вітали колись молодого равві,
Мальовані синім портрети:
Такі ж , як у Небі:
Синім по синьому,
Синім по білому – на хмаринках
Портрет необачний – Того, хто приходить,
Того, хто відходить,
Того, хто очікує
Нас. 
Малює зозуля, літає зозуля
Губить-знаходить свій олівець,
Яким написана доля
Легка – співакам, що весну пророкують,
А потім до краплі її випивають
З келиха-глека глиняного – глека лелек,
На денці якого ніжно-зелене листя
Явора.
А над гірською ущелиною
Над гірською стежкою
Услід неприкаяним душам
Летить зозулі крик.