Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

– Звідки це в тебе? – я вже проглянула статтю, щоб упевнитися, що там дійсно написана ВСЯ жахлива правда.

– Я ж казав, що Мікель марив отримати у своє користування вашу родову Книгу зіллєвара. Так от, він досконально вивчав всі події у королівстві, щоб натрапити на слід Віндорів. Ця подія теж не оминула його уваги.

То виходить дракон знає про мене набагато більше, ніж показує. Це для мене було несподівано.

– То як гадаєш, Аріє, хто твій недоброзичливець у селищі, бо у те що місцеві забули про таке, я не повірю!

– Хтось навмисне підбурює їх проти мене…, – я задумалася допиваючи свою каву.

– Як до речі ти змогла провернути таке, – дракон кивнув на газету у моїх руках, – зі своїм малим резервом? – задав несподіване питання дракон. – Чи за цей час з твоїм резервом щось трапилося?

Ох і влучні питання задає цей дракон.

– Це був спонтанний викид сили, – я віддала Ріхтеру газету. – Злякалася, от і утнула таке.

Брова дракона скептично вигнулася. Не повірив. Що ж його право. Пояснень більше не буде. До того ж я сказала майже правду.

Я пішла до кабінету, де з самого початку планувала провести свій день.

«Урос, ти це чув?» – запитала я духа, щойно залишилася на самоті.

«Так, Аріє. Це ж дракони. Вони вміють здобувати інформацію».

«Але ж це лише місцева газета!»

«Ти ж чула, ректор Академії ладен був землю гризти, щоб знайти тебе. А ти про якусь газетку».

«Ох, не подобається мені це. До речі Ур, то що робив дракон за моєї відсутності?» – задала я питання, що турбувало мене від самого ранку.

«Пройшовся подвір’ям, оглянув клумби, поспілкувався по кристалу, а потім пішов купатися, ну це ти і сама вже знаєш», – Урос задоволено посміхнувся, зиркнувши на мене зеленими безсоромними котячими очима.

__________________________

Любі читачі, за результатами опитувань іллюстрації будуть і в тексті і в блогах. Дякую всім за активність.

Сьогодні показую вам будинок Віндорів.