Читати книгу - "Сучасна теория грошей, Рендал Рей"

Відповідь: Нормативи обов’язкового резервування не впливають на банківське кредитування (про це докладніше йтиметься нижче). Щоб досягти цільової процентної ставки, центральний банк повинен задовольняти попит на резерви — незалежно від того, чи норматив становитиме 1 % (приблизно таким він був у Сполучених Штатах за всіма депозитами до Великої фінансової кризи й початку програми кількісного пом’якшення ФРС), чи 10 % (такий норматив зазвичай використовують у підручниках для спрощення обчислень). (Зауважте, в Канаді норматив обов’язкового резервування — це абсолютний нуль136! І це найпросунутіший спосіб управління системою!). Оскільки норматив не впливає на кредитування, практично немає підстав вважати, що його підвищення позначиться на інфляції. Також наголосимо, що підвищення нормативу не впливає на ставку овернайт (ставку ФРС на резервні гроші, або на IOU центрального банку), оскільки це змінна монетарної політики137.

Вищі нормативи резервування впливають на комерційні банки як податок: банки змушені утримувати дуже малодохідний актив у вигляді резервних грошей. Якщо норма резервування становить 1 %, вони утримують 1 % від своїх активів (більше або менше, але досить близько для цього показника) в типі активу, який дає дуже низький процент доходу (ставку процента, сплачену центральним банком за резервами). Їм потрібно оплачувати свої витрати й отримувати прибуток, заробляючи більше цього на решті своїх активів (99 %). Підвищення нормативу до 10 % означає, що вони матимуть лише 90 % своїх активів, які потенційно заробляють вищі доходи тощо. Чи вплине це на зароблені кредитні ставки (які вони стягують із позичальників) та виплачені відсотки за депозитами (за якими вони платять вкладникам)? Банки отримують дохід від різниці між цими двома ставками; так вони вирівнюють витрати й одержують прибуток. Отже, підвищення нормативу резервування може змусити банки підвищувати ставки за кредитами й знижувати ставки за депозитами, що не дуже добре для позичальників та вкладників.

А як щодо стовідсоткового нормативу? Відповідь містить непогана книжка Ронні Філліпса (1995), присвячена пропозиції Фішера—Саймонса—Фрідмана. Зазвичай говорять про спосіб «убезпечити» банки: вони тільки триматимуть резерви або казначейські облігації проти своїх вкладів до запитання, вважаючи, що з безпечними активами депозитам ніколи нічого не загрожуватиме (відповідно не потрібна й система страхування вкладів, роль якої в Сполучених Штатах виконує Федеральна корпорація страхування депозитів138). Усе це добре до того часу, поки не постає питання кредитування. Видати позику повинен хтось інший, адже в такій системі банки не мають права цього робити. Тому уряд ізолює «вузькі банки» від кредитних ризиків, а інші видаватимуть позики і створюватимуть IOU, не підкріплені стовідсотковими резервами. Не зрозуміло, чому і в який спосіб ця пропозиція має зменшити створення «грошей», визначених як IOU, що номіновані в грошовій одиниці обліку, але це створило б клас вузьких банків, які не могли б цього робити.

Баланс центрального банку

Баланс будь-якого центрального банку має приблизно такий вигляд:

Баланс центрального банку

Активи

Зобов’язання і чиста вартість

A1: Інструменти операцій на відкритому ринку (цінні папери)

A2: Позики комерційним банкам (аванси резервів комерційним банкам)

A3: Золото, іноземна валюта та спеціальні права запозичення

A4: Казначейська валюта (монети, утримувані в центральному банку)

A5: Інші активи (будівлі, меблі тощо)

П1: Готівка в сховищах і в обігу (купюри центрального банку, які утримують банки та населення)

П2: Залишки резервів (резервні / кореспондентські рахунки банків)

П3: Поточний рахунок коштів до виплати казначейству і банкнот, які утримує казначейство

П4: Поточний рахунок до виплати іноземцям та іншим сторонам, банкноти, які утримують іноземці та інші сторони

П5: Інші зобов’язання, зокрема чиста вартість капіталу

Готівка (в Сполучених Штатах це купюри Федеральної резервної системи) та резервні (кореспондентські) рахунки в центральному банку — це зобов’язання центрального банку та водночас актив для решти сторін. Зверніть увагу, що на стороні активів центрального банку немає жодних внутрішніх інструментів у вигляді готівкових грошей (крім невеликої кількості монет, якщо казначейство відповідає за їх карбування, як, наприклад, у Сполучених Штатах).

П1 і П2 приблизно дорівнюють тому, що називають грошовою базою (щоб обрахувати повну суму грошової бази, потрібно сумувати монети в обігу). Їх сума тотожна сумі грошових знаків центрального банку, які утримує або населення (як купюри та монети), або банки (як банкноти й резерви на кореспондентському рахунку в центральному банку; їх сума обчислюється як банківські резерви).

Зазвичай елементи балансу центрального банку використовують у так званому рівнянні «грошової бази», або «грошей підвищеної потужності»139 (далі пояснення трішки ускладниться, а тому читачі з меншою витримкою можуть пропустити цей параграф). З балансу ми знаємо, що:

П1 + П2 = А1 + А2 + А3 + А4 + А5 − П3 − П4 − П5

Отже, якщо елементи рівняння змінюватимуться, це збільшуватиме або зменшуватиме грошову базу. Наприклад:

Джерело вхідних потоків — збільшення активів, утримуваних у центральному банку, який купує їх, випускаючи зобов’язання:

• збільшення A1: купівля цінних паперів — коротко-, середньо- та довгострокових облігацій казначейства тощо (операції на відкритому ринку);

• збільшення A2: аванси резервів (операції дисконтного вікна);

• збільшення A3: купівля золота;

• збільшення A5: купівля в когось будівлі або послуги.

Джерело вихідних потоків, обернених до вхідних:

• зменшення активів центрального банку;

• продаж цінних паперів;

• погашення авансів банками та іншими сторонами.

Погляньмо, як змінюється грошова база. Уявімо, що центральний банк купує в банків казначейські облігації на суму 100 доларів:

Баланс центрального банку

Зміна активів

Зміна зобов’язань і чистої вартості

∆А1 = +100 $ облігації казначейства

∆П2 = +100 $ резерви

Ви щойно стали свідком створення певної грошової бази: центральний банк прокредитував резервний рахунок банків (замість цього він також міг би надрукувати купюри центрального банку: ∆П1 = +100 $).

Звідки ФРС узяла надані кошти? З повітря. Резерви — це зобов’язання центрального банку, тому він може створювати їх у необмеженій кількості. Центральний банк не потребує золота, податкових надходжень або чого іще для створення своїх IOU. Голова ФРС Бен Бернанке дав відповідний коментар у телевізійному