Читати книгу - "Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда"

Хільда ​​вже стояла біля вхідних дверей, тримаючи кубок, яким не так давно зустрічала нас з Нейтом.  У грудях кольнуло холодом.  Але стара спритно підійшла до мене і з поклоном передала мені чашу.  Чим немало мене здивувала.  Я швидше від несподіванки стулила пальці на холодному металі.  Чи не якусь чи підлість придумала стара?  Але все ж ледь помітно кивнула.

Миттєвості зволікання і вхідні двері відчинилися.  Сонячні промені впали золотими смужками на підлогу, освітивши темні силуети в дверях.

Кілька миттєвостей я мружилася.  Але коли очі звикли до світла - вся радість випарувалася, як дощова крапля на розпеченій сковорідці, змінившись здивуванням.  Під склепіння Північної межі входив не мій чоловік, а зовсім інший, хоч і знайомий мені чоловік, під руку з рудою Вьерною.