Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Розділ 18. Трохи про андроїдів

Губи Ембері ще відчувалися на його губах, але дівчини вже не було на руках Платона. Розтанула, зникла, як тільки він переступив межу ігрового порталу. Зникло все, хлопець опинився у своєму віртуальному кабінеті, де миттєво розгорнувся екран усміхненої рекламної дівчини, яка бадьоро привітала його з переходом аж на п’ятий рівень «Віртуозної Гри». Це було, звичайно, приємно, але бентежили опустілі руки, які ще відчували тепло тіла Ембері, і до хлопця раптом дійшло, що він зробив!

Кинуло в жар, він гарячково заметушився по кабінету, натискаючи опцію виходу з вірту, здер уже в реалі з себе віртшолом і, відкинувшись на спинку крісла, шумно видихнув, поступово приходячи до тями. Ох, байт-перебайт! Він сам поцілував Ембі! Так, звичайно, це було вимушеним вчинком, якби не безвихідна ситуація і намагання якось вибратися з того рівня, він ніколи б сам не наважився!

Хлопець витер спітніле чоло й зиркнув за вікно: незабаром вже наступлять сутінки, довго ж він сидів на тому рівні! Зате тепер має гарний результат: зможе почати наступний рівень гри аж через три дні, матиме в запасі трохи часу, щоб не хвилюватися про проходження рівнів у Віртуозній Грі, а безпосередньо зайнятися саме пошуками Ембері в реалі. 

Цікаво, чи пройшла вона той рівень? Адже вони разом опинилися за межею порталу, і аж тоді вона зникла – це він пам’ятав точно. Напевно, дівчину перенесло в якусь частину вірту, де вона прописана статично, існує її прив’язка. До речі, це теж ідея!

Завтра Платон спробує зайти у «Кристал» ще раз, а раптом вдасться побачитися з Ембері знову? Адже вона обіцяла, що заходитиме туди. І ще обов’язково треба сходити до дівчини на роботу. Її батьки ж, напевно, знають, де знаходиться офіс фірми, в якій вона працювала. Якщо це, звичайно, не віртуальний офіс*. Але якщо навіть офіс віртуальний, все одно адреса, де він зафіксований, завжди реальна. Пошта і посилки – це ж хтось забирає за тією адресою! От він і спробує дізнатися щось про роботу Ембері. 

Платон приблизно знав особливості функціонування віртуальних фірм. Його компанія, де він працював, теж спочатку існувала віртуально, але, за законом, обов’язково повинна була мати фізичну адресу. Це зараз вони розрослися і винайняли шикарні офісні апартаменти майже в центрі міста. Але хлопець і досі працює віртуально, «андроїдні поля», якими він займається, вимагають онлайну. Добре, що на час Віртуозної Гри він взяв відпустку за свій рахунок. Так робили часто. Навіть в народі вже поговорювали, щоб дні Віртуозної Гри проголосити вільними від праці. Здається, навіть хтось вносив подібний законопроект на голосування у парламенті. Але він не пройшов, бо все-таки два тижні простою в країні - це непорядок. Але останній день гри, коли відбувався фінал, все-таки зробили вихідним. 

Платон знову порився у вірті вже через екран компа, але так і не виявив слідів Ембері. Глянув на результати аналізу свого особистого ШІ й навіть не здивувався, коли й там нічого не виявилося. Дівчина наче була витерта з вірту і частково з реалу. Бо на роботі вона вже не фіксувалася, але, як не дивно, її віртуальна фірма ще існувала. 

Та найбільше здивувала Платона інформація про «Віртдизайнкомпані «Сон». Виявляється, це була одна із найперших на сьогодні компаній, створених повністю і незалежно андроїдами останнього покоління, так званими ЛА.

Платон часто стикався з андроїдами по роботі. Його фірма займалася «андроїдними полями», планувала та вирощувала для них органи-деталі. Платон же писав елементарне програмне забезпечення. 

Але якщо ви думаєте, що андроїди заполонили всю землю і відібрали робочі місця у людей, як ходили колись страшні казочки у древньому минулому, то ви дуже й дуже помиляєтеся. Щоб створити одного, повноцінного, справді діючого й достатньо розумного андроїда, потрібно дуже багато грошей, наукових досліджень, експериментальної статистики й аналітики і ще всього так багато, що андроїди, як не дивно, виявилися невигідним вкладенням капіталу. Так, їх виготовляли, але робили одиничними і справді досконалими. Деякі з них, наприклад, андроїд Магірос, відомий нині всьому світові, був, неначе ходячий ШІ, славився своїми ідеальним тілом, яке повністю повторювало людське, але було зроблене з синтетичних спеціальних матеріалів. Таких андроїдів справді було мало, але вони були надзвичайно розумні й могли прирівнюватися до людей. Саме таку постанову й було прийнято кілька десятків років тому: ЛА (людиноподібних андроїдів) прирівняли в правах з людьми. Але, звичайно, в межах розумного. Їм платили заробітну плату, вони могли мати своє помешкання й вільний час, один раз у рік ішли у відпустку – і могли започатковувати свій бізнес. Хоча, звичайно, якщо такі фірми й створювали, то вони виступали дочірніми компаніями основної материнської компанії, яка, власне, і створила того чи іншого андроїда. 

Платон швидко пригадав усе це, переглядаючи відомості про цю дизайнерську фірму. Цікаво, чому вони зобразили Ембері на картині? Про це теж було варто дізнатися. 

Хлопець вимкнув комп, зиркнув у вікно і згадав про пані Гросу, яка обіцялася сьогодні до нього в гості з ночівлею. Треба було збігати в магазин, щоб купити хоч якісь продукти, бо пригощати жінку сосисками з кетчупом та гірчицею і маринованими огірками з банки, як любив інколи перебиватися Платон, було якось не комільфо. 

І вже коли стемніло, а на сковороді у Платона шкварчали шматки м’яса, поширюючи чудовий аромат, томилася у каструлі варена картопля з маслом та часничком та настоювався особливий чай у заварнику, у двері до хлопця подзвонили...  

_______________
*Віртуальний офіс – це офіс будь-якої компанії, створений віртуально. За законом, будь-яка компанія обов'язково повинна мати адресу реєстрації місцезнаходження компанії. І щоб не орендувати реальний офіс – на допомогу приходить віртуальний. Працівники працюють з дому у вірті, але фізична адреса зареєстрована в реальному офісі, який надає такі послуги. Саме туди надходить фізична пошта й посилки для фірми. Практика, поширена в США та Європі.