Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Салем кивнув, витираючи залишки поту з чола, й обережно зробив кілька кроків уперед.

- Дещо вдалось дізнатись… А тепер ми маємо поспішати, бо вони повернуться, і їх буде більше.

Еріон погодився, але перш ніж піти, він звернувся до Салема:

- Почекай тут кілька хвилин. Мені потрібно перевірити тіла. Можливо, знайду ще якісь підказки… і трохи золота, — додав він із ледь помітною усмішкою. - Гроші ніколи не завадять.

Салем лише похитав головою, намагаючись відновити дихання, а Еріон тим часом нахилився над тілом першого нападника. Він швидко оглянув плащ і кишені, відшукуючи щось, що могло б натякнути на походження цих людей. Його пальці намацали шкіряний мішечок, наповнений монетами, який він відразу забрав. Далі він знайшов декілька примітних предметів: ще один кинжал з викривленим лезом і фібулу у вигляді півмісяця, схожу на ту, яку він бачив на тілі минулого нападника.

- Ці хлопці точно не скупляться на озброєння, — пробурмотів Еріон, обшукуючи наступного, поки Салем спостерігав за ним збоку.

- Золото — це добре, але хіба ти не боїшся, що так привернеш до себе більше уваги? — запитав Салем, намагаючись усміхнутися, але водночас стримуючи біль від ран.

- Уже пізно боятися зайвої уваги, — відповів Еріон, піднімаючись. — Це просто нагорода за те, що вони вирішили напасти на мене. Маючи ці фібули та трохи золота, ми, можливо, зможемо використати це проти тих, хто їх прислав.

Закінчивши обшукувати тіла, він заховав знахідки в кишені та кинув ще один погляд на вулицю. Йому не хотілося тут затримуватися.

- Ну що ж, тепер у нас є трохи золота і кілька підказок. Тепер знайдемо більш безпечне місце, де ти розкажеш усе, що вдалось взнати, — сказав він, підморгнувши Салему.

- Чи знаєш ти якесь безпечне місце, куди ми можемо піти? – продовжив Еріон.

Салем кивнув, коротко оглянувшись назад, ніби перевіряючи, чи їх ніхто не переслідує.

- Є одне місце, недалеко звідси. Старий склад, який використовують лише для зустрічей поночі. Там ми будемо у безпеці.

- Добре, — сказав Еріон. — Веди.

Вони рушили крізь нічні вулиці, зливаючись із тінями, що вкривали місто. Йдучи за Салемом, Еріон коротко звернувся подумки до Тінеріза:

- Дякую за допомогу, — тихо промовив він, і в його свідомості відлунював ледь помітний відгук меча, який відчувався, наче спокійне вдоволення.

Через кілька хвилин тиші він знову звернувся до Салема.

- Отже, що ти дізнався? Ти знайшов людей, але… сам ледь не загинув?

Салем видихнув, відчуваючи втому та біль від своїх ран, і відповів низьким голосом:

— Із чотирьох моїх підлеглих повернувся лише один, — тихо промовив Салем, злегка нахиливши голову. Його голос звучав глухо, а погляд залишався холодним і важким. — Він був тяжко поранений. Я ледве зміг привести його до тями, але він не міг говорити. Усі спроби з’ясувати, що сталося, були марними.

Салем зробив паузу, ніби збираючись із думками, а потім дістав з внутрішньої кишені маленький зім’ятий клаптик паперу. Плями крові вкривали його, але слова були помітними. Він простягнув записку Еріону.

— Перед тим як знепритомніти, він зміг лише написати це.

Еріон взяв записку, відчуваючи її вологу від крові. Він розгорнув папір і схилив голову ближче до світла, намагаючись прочитати текст. На нерівному аркуші, ледь розбірливим почерком, було написано:

"Руїни на сході. Вони знають."

Слова застигли у нього перед очима. Вони були простими, але містили більше, ніж достатньо, щоб викликати хвилю тривоги. Еріон подивився на Салема, відчуваючи, як гнів та підозри змішуються у ньому. Прочитавши записку, Еріон стискав папір у руках, але, вдихнувши глибше, вирішив залишити обговорення на потім.

- Ми розберемося з цим пізніше, — сказав він, і Салем кивнув у знак згоди.

Коли вони нарешті дісталися до старого складу, Еріон швидко оглянув приміщення. Запилений і напівпорожній, склад виглядав надійним місцем, де їхні переслідувачі навряд чи б подумали шукати їх.

- Тут ми можемо відпочити, — сказав Еріон, дивлячись на Салема, який виглядав знеможеним після ночі безперервних переслідувань. — Пропоную відпочивати по черзі. Один з нас буде пильнувати.

Салем, хоч і змучений, зрозумів важливість обережності, і без вагань погодився.

- Я почну, — сказав він, стискуючи плечі, аби підбадьоритися. — Ти відпочинь. Я розбуджу тебе через кілька годин.

Еріон не став сперечатися, і, знайшовши місце зручніше на підлозі, влаштувався для сну. Незабаром він заснув глибоким, відновлюючим сном, який став йому необхідним після напружених подій ночі. Коли прийшла його черга, він помінявся з Салемом, і вони, змінившись у своїй варті, спокійно проспали до ранку.