Читати книгу - "Пори року. Зникнення Зими, Ханна Трунова"

Відповісти Майк нічого не встиг, бо якийсь однокласник зупинився біля нього, поплескав по плечі й сказав:

― Молодець, давно треба було! ― посміхнувся той і пішов далі.

Майк з Діаною одночасно закліпали очима, дивлячись вслід однокласникові.

― Це що було?.. ― прошепотів Майк, насупивши брови.

Не встиг він відійти від одного потрясіння, як надійшло друге. Однокласниця, проходячи повз, кинула:

― Псих. Чого в нашій школі забувся? У замок свій вертайся!

Майк смертельно зблід, міцно стиснувши парту.

Діана також нахмурилася. Виходить дивна ситуація. Тепер вона помітила, як однокласники дивилися в їхній бік: хтось посміхався, хтось сердився, а хтось крутив пальцями навколо скроні.

Руслан же провів долонею по каштановому волоссі й вигукнув:

― Яка комедія! ― розреготався він.

― Ти щось знаєш? ― обережно запитала Діана.

― Та вся школа гуде.

Відповідаючи на німе запитання, Руслан показав екран смартфона, на якому чітко видно, як Майк із Деном б’ються на ножах.

Майк спритно вихопив телефон. Пильно й дуже довго дивився на відео, щосекунди насуплюючись.

― Це що, до біса, таке?! ― загарчав він.

― Ваша ганьба, ― прокоментувала Діана, забираючи мобілку з Майкових рук, які чомусь тремтіли, і віддала Русланові. А потім дістала свій телефон і зайшла в чат школи, де це відео було на перших шпальтах. ― Мені здавалося, ― повільно розпочала вона, ― що вираз «вони билися на ножах» символічний, а ні, ви буквально… Та що ви, трясця, влаштували?! А ще випроводив мене… Таке шоу пропустила… ― Діана в очманінні запустила свою руку у волосся. У голові не вкладалося: ці двоє готові були вбити один одного у стінах школи, у всіх на очах та ще й у прямому ефірі! ― І що ви не поділили? Ай, неважливо! Не знала, що Ден може так…

Денис на цьому відео був зовсім інакшим: складно не помітити вогонь ненависті та жорстокості в його очах. Від Майка Діана чогось подібного очікувала, але Денис ― інший фрукт. Шкода, на відео вимкнений основний звук (наверх наклали епічну музичку). Не розібрати, про що вони так завзято перегукувалися.

Майк промовив, розтягуючи слова:

― Повір, на тебе чекає ще дуже багато відкриттів про Дена. Утомишся рахувати. Він ще та зміюка. ― Він гидливо зморщив носа. Нетерпляче відсьорбнув каву, похапцем відсунув стакан і нарешті запитав, дедалі більше дратуючись: ― Цю штуку можна якось видалити?

― А який сенс? Це відео вже вся школа побачила. Так, у директора будуть вагомі докази тебе покарати. Але ж ти міцний горішок, ― Діана помахала телефоном, ― справишся з миттям підлоги запросто!

― Та мені начхати на вашу школу! Якщо це дійде до дядька…

― А, того самого дядька? ― втрутився в розмову Руслан. ― Як там його? Любомир? Ім’я цілком відповідає його характеру, чи не так? ― пирснув він.

― А ти, я бачу, шибко усвідомлений! ― Майк підвівся, люто дивлячись на Руслана. Діана мимовіль потягнула його за рукав кофти на місце. На диво, той підкорився, але усім станом повернувся в бік однокласника.

― Я був там, і все чув.

― Що чув? ― запитала Діана, виглядаючи за плечей Майка.

Руслан не спромігся навіть подивитися на неї, все на Майка витріщався.

― Якби в мене була така можливість, я б також Дену наваляв. Гад рідкісний. Таких ще пошукати треба. І як ти з ним стільки років дружив, диву даюся! А ти, Діано, чого досі з ним вештаєшся, га?

― Не твоє діло!

― То чого досі не наваляв? ― ушпигнув Майк водночас з Діаною.

― Дурень я, чи що? Сили свої витрачати. ― Руслан пирхнув, кладучи ногу на ногу. ― Інше діло ти, охоронець з нерозтраченою енергією… ― У його зелених очах з’явилися дивні вогники. ― Майку, невже ти дійсно думаєш, що раз тебе вибрали на цю роль, то ти маєш якесь особливе право на Єдину?

У Діани все завмерло всередині. Про що ці двоє торочать? У неї склалося враження, ніби вони зараз перебувають на знімальному майданчику в головних ролях, проте її зі сценарієм ніхто зарані не ознайомив.

― Якесь право я все-таки маю, ― з притиском просичав Майк. ― Оберігати її від таких як Ден і, щось мені підказує, таких як ти.

― Ой, боронь Боже, Майку, ― Руслан махнув рукою. ― Я ж добряк добряком. Правда, Діанко? ― підморгнув він їй. Захоплена зненацька, Діана напружилася. Та що взагалі відбувається?!

― Як ти здогадався, що Діана ― та сама Єдина?

― Я розумний хлопчик, і можу скласти два плюс два, а надто після останніх подій. Тому, Майку, не викаблучуйся. Твоя роль не наділяє тебе особливими привілеями, ага.

― До чого ти хилиш, Єдиний?

― Диви, вгадав! А ти кмітливий. ― Руслан засміявся. Втім, його сміх тривав недовго. Він заявив, злісно блиснувши очима: ― Ненавиджу вашу родину.

Майк реготнув.

― З якої це речі? ― процідив крізь зуби він.

― А просто так! Занадто багато у вас влади, а влада, Майку, плюс твоя роль, ― небезпечне комбо. Аби ви якогось лиха не натворили.