Читати книгу - "Юстина (щоденник), mi larde"

Юзефа прийшла до мене вранці. Вона принесла листа від тітки Хельги. Вона писала, що в Варшаві зараз не так безпечно, і тітка переживає за нас, тому що ситуація погіршується. Вона запитала, чи ми готові виїхати, якщо ситуація стане ще гіршою. Юзефа теж турбувалася, а я зрозуміла, що моя рішучість залишатися тут разом із мамою може бути випробувана, але я не хочу залишати рідний край, навіть якщо на нас чекають труднощі.

Вечір був тихий. Мама спекла смачний яблучний пиріг, і ми знову сіли разом за стіл, пили чай. Кіт, як завжди, муркотів на колінах у мами, собака лежав біля печі, а діти бігали по дому, весело галасуючи. Сьогодні ми навіть не згадували про війну — це було дуже важливо для мене. Ті кілька годин, коли ми могли просто бути разом, відчувати тепло один одного, сміятися, обговорювати буденні справи — це те, що тримає нас живими.

Я хочу вірити, що ці важкі часи, хоч і випробовують нас, не можуть зламати нашу душу. Ми, як ці дерева в лісі, — не можемо бути знищені, навіть якщо сильний вітер нас ламає. Ми знову виростемо, знову зацвіте наша земля. І я буду тримати цю надію в своєму серці.

Нехай і завтра буде ще один день боротьби, але ми вистоїмо.