Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

— Це просто процедура, — каже батько. — Вони говорять з багатьма знайомими Аманди Пірс.　

— Я гадав, ти її не знав, — завважує Рейлі.　

— Я й не знав, не знав по-справжньому. Іноді вона підробляла в офісі, тож я був з нею знайомий, але не близько. Вона ніколи не працювала в моєму відділі.

Рейлі дивиться на обох батьків — відчуває, є ще дещо, чого йому не розповідають.　

— Послухай, Рейлі, тобі треба дещо знати, — обережно починає батько.　

Раптом хлопець розуміє, що не хоче цього чути. Хоче знову стати дитиною й вибігти з кухні, затуляючи вуха й відмовляючись слухати те, що скаже батько. Але не можна. Він більше не мала дитина. Батько по-чоловічому дивиться на нього через кухонний стіл і промовляє:　

— Я бачив, як Аманда дечим займалася де з ким в офісі. Це було непристойно. Я застеріг обох, щоб припинили. Ще дехто бачив, як я сварився через це з Амандою, додав два і два й отримав п’ять. Я розповів детективам правду. Я не мав з нею жодного зв’язку. Між нами не було… стосунків. Я не знаю, хто її вбив. Ми можемо залишити поліції з’ясовувати це. Гаразд? — І додає: — Немає про що турбуватися.　

Рейлі дивиться на батька, стурбований тим, що щойно почув. Він цілком упевнений, що батько каже правду. Не може пригадати жодного разу, коли батько збрехав би йому раніше. Хлопець крадькома поглядає на матір, але та дивиться на батька, і на її обличчі великими літерами написана тривога. Вона явно не вважає, що їм немає про що турбуватися. Рейлі питає себе, чи можна довіряти батькові.　

Він киває, насупившись.　

— Гаразд.　

— Не думаю, що це потрібно ще комусь знати, — каже мати, дивлячись просто на нього.　

Рейлі киває й палко запевняє:　

— Я не збираюся нічого казати.　

А тоді повертається нагору, до себе в кімнату.

Проїхавши деякий час у тиші, Вебб обертається до Мун і каже:　

— Він вимкнув телефон.　

— Саме так, — киває Мун.　

— Ми отримаємо історію його дзвінків, — продовжує Вебб, — і закладаюся, що знайдемо дзвінок від його тітки за той день — особливо якщо вона телефонує щодня. Вона мешкає в тому напрямку. Мешкає сама, і в неї погана пам’ять, вона плутається. Що як Шарп, покладаючись на все це (принаймні перед дружиною), поїхав того вечора з дому й зустрів — та вбив — Аманду? Ми не можемо відстежити, де він був, якщо телефон був вимкнений.　

— Певно, що так, — погоджується Мун. — Але ми не маємо встановленого факту, що він зустрічався з нею.　

— Однак це ймовірно. Бекі Гарріс вважала, що зустрічався.　

Мун киває й завважує:　

— Його дружина явно занепокоєна. Про що їй так непокоїтись, якщо він просто їздив відвідати тітку?　

— Треба викликати Шарпа до відділку, — каже Вебб. — Подивимось, чи вдасться витягнути з нього ще щось.　

Розділ двадцять третій

Коли детективи повертаються до відділку, на них чекають новини.　

— Є дещо, — каже молодий офіцер, наближаючись до них. Один з поліціянтів у формі, яких відрядили прочісувати місто й околиці. — Ми знайшли готель, де один з клерків упізнав за світлиною Аманду. Вона періодично приїжджала туди з тим самим чоловіком. А потім ми переглянули записи з камер спостереження.　

— І? — питає Вебб, відчуваючи приплив хвилювання.　

— Ви маєте це побачити, — говорить офіцер і підводить їх до комп’ютера.　

Усі дивляться на екран.　

Якість доволі добра. Спочатку Вебб бачить Аманду, яка відкидає волосся через плече. Потім до кадру входить її супутник. Дістає кредитну картку біля стійки, а потім обертається, і камера чітко ловить його обличчя. Ларрі Гарріс.　

— Ну-ну, — каже Вебб. Він поглядає на Мун. — Подивимось, чи потрапили вони ще на камеру — ми маємо знати, чи авто Ларрі Гарріса полишало територію готелю.　

Рейлі більше не під домашнім арештом. Мати не витримала того, як він тиняється будинком без свого телефона та інтернету, не знаючи, чим зайнятися, тож, принаймні, йому знову дозволили виходити, і не лише до школи та на тренування. Він їде кататися на велосипеді, кружляє районом, намагаючись трохи зігнати стрес. Без інтернету вдома майже немає чого робити. До того ж він мав утекти з напруженої атмосфери. Він їде житловими вулицями, повз будинки, до яких проникав.　

Учора ввечері його мало не впіймали. Ось і все — стоп. Це більше не вартує ризику. Проникнення до житла. Злом чужих комп’ютерів. Хоч він фактично не краде даних чиїхось облікових записів, не поширює вірусів, порно чи ще чогось — Рейлі не зловмисник, — те, що він робить, є злочином. Поліції байдуже, що він займається цим лише для розваги.　

Він повільно їде повз будинок Пірсів, мимохідь поглядаючи на нього. Рейлі пам’ятає, як був у цьому домі, який він чистий, який охайний. Може, тому, що в ньому явно немає дітей. Сидячи за комп’ютером, Рейлі проглянув шухляди в столі й знайшов на дні мобільний телефон. На вигляд дешевий і незареєстрований. Певно, старий або зайвий. Рейлі увімкнув пристрій — акумулятор був заряджений, — але по-справжньому телефон його не цікавив, тож він знову вимкнув його й жбурнув назад до шухляди, а незабаром пішов.　

Згодом, уже коли дізнався, що жінку з цього дому вбили, він холонув, згадуючи про цей випадок. Поліція, мабуть, знайшла телефон, ксли обшукувала будинок. Єдиним клопотом Рейлі тепер були відбитки його пальців на тому мобільному й у домі. Він пришвидшується, занепокоєно згадуючи ту жінку, Карміну, і листи.

Рейлі починає розуміти, що таємниці має кожен — він бачив те, що зберігають деякі люди на своїх комп’ютерах. Більше його ніщо не дивує по-справжньому. Рейлі має свої секрети, а його батьки, очевидно, мають свої. Можливо, йому варто було б понишпорити у власному домі.　

Суботній день, і напруга в родині доводить Олівію до сказу. Пол нагорі в кабінеті. Рейлі пішов до себе в кімнату. Олівія намагається відмовити себе від прямої розмови з Бекі. Її турбує, що саме могла сказати Бекі про Пола. Чи знає вона більше, ніж зізналась Олівії? Чи щось вигадала, аби відвести увагу від власного чоловіка? Чи була Бекі абсолютно чесною з нею? Урешті-решт вона не в змозі спинитися. Бере куртку й виходить з дому, нікому не кажучи, куди йде.　

Дорогою Олівія переживає кризу впевненості й майже сподівається, що Бекі немає вдома. Але не зупиняється, хоч їй гидко від того, що вона покинула свій дім і прямує вивідувати інформацію про власного чоловіка.　

Останнім часом Олівія відчуває, що все, що вона