Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

Проходячи повз резиденцію Пірсів, вона важко позирає на будинок. Жалюзі опущені, надаючи дому схожості з пустим обличчям. Олівія питає себе, чи Роберт Пірс там, за цими жалюзі. І раптом відчуває ненависть до нього й до Аманди за те, що вони приїхали до їхнього тихого району й розхитали його до самих підвалин.

Він, імовірно, убив свою дружину, гірко думає Олівія, а страждають через це вони всі.　

Наближаючись під’їзною дорогою до дверей будинку Гаррісів — гарної споруди з мансардними вікнами, — вона на мить із жахом усвідомлює, що Ларрі може бути вдома. Не працюватиме ж він в офісі у вихідні. А вона не хоче його бачити.　

Олівія дзвонить у двері й нервово чекає. Нарешті чує кроки, і двері відчиняються. Це Бекі. Вона явно не очікувала гостей — на ній спортивні штани й довга футболка, у якій вона, схоже, спала.　

— Привіт, — каже Олівія.　

Бекі мовчить.　

— Можна увійти?　

Бекі наче розмірковує, а тоді широко відчиняє двері. Нерви Олівії палахкотять, коли вона переступає поріг.　

— Ларрі тут? — питає вона.　

— Ти хотіла поговорити з ним? — дивується Бекі.　

— Ні, — каже Олівія. — Лише хочу знати, чи ми самі.　

— Його немає.　

Олівія киває, сідає за кухонний стіл. Бекі не пропонує зробити кави. Просто стоїть, склавши руки на грудях.　

— Нам треба поговорити, — починає Олівія.　

Бекі просто дивиться на неї й чекає.　

— Мені треба знати, чи ти мені все розповіла.　

— Ти про що?　

— Ти натякала, що в Пола роман з Амандою. Ти бачила його в її машині.　

Бекі киває.　

— Це правда, присягаюся.　

— Є ще щось, що ти знаєш або бачила, а мені не кажеш? Щось, що ти розповіла поліції? Мені треба знати, — напосідає Олівія.　

Бекі глибоко вдихає й видихає.　

— Олівіє, ми довго були подругами. Я завжди була чесна з тобою. Це все, що я знаю. Лише те, що того вечора вони були вдвох у машині, сварилися. Я гадала, що в них роман, бо чому б іще вони сиділи там о такій порі? І ти знаєш, якою… сиреною вона була. Може, я помилилася. Це все, що мені відомо. І все, що я розповіла детективам.　

Олівія голосно видихає й затуляє очі руками, відчуваючи, як підступають сльози. Вона киває.　

— Хочеш кави? — питає Бекі.　

Олівія шмигає, підіймає очі й киває знову, раптом не в змозі говорити. Вона така рада, що вони не стануть ворогами. Доки Бекі готує каву, Олівія витирає рукою сльози й цікавиться:　

— Ти чула щось іще про розслідування? Знаєш, що відбувається?　

Вона не хоче прямо питати про Ларрі. Чекає, чи довіриться їй Бекі.　

Бекі завершує поратися з кавоваркою, обертається й притуляється до кухонної поверхні.　

Хитає головою.　

— Ні, я нічого не знаю. Вони небагато кажуть, так? У новинах теж нічого немає.　

— Сподіваюся, вони скоро все з’ясують, — каже Олівія. — І тоді все скінчиться.　

Бекі наливає кави, ставить кухлі на стіл і сідає.　

— Олівіє, я не намагаюся переконати детективів, що між Полом й Амандою щось відбувалося. Я розповіла їм те, що бачила. Це вже детективи мають установити правду. Я не прагну зруйнувати твоє життя, щоб захистити власне. Я б так не вчинила.　

Олівія вдячно поглядає на неї.　

— Чому ти так непокоїшся за Пола? — питає Бекі.　

Олівія злегка червоніє й промовляє:　

— Сьогодні вранці вони приходили до нас, ті двоє детективів.　

— Справді?　

Олівія киває.　

— Хотіли знати, чи має Пол алібі.　

Бекі ошелешено дивиться на подругу.　

— А він має?　

— Ні, насправді ні, — зізнається Олівія. — Він відвідував літню тітку — і вона точно цього не пригадає й не зможе за нього поручитись. — І нервово додає: — У неї деменція. Вона не згадає, що тієї п’ятниці мобільний телефон Пола був вимкнений.　

— Схоже, ми ніби як в одному човні, — каже Бекі. — Ларрі теж не має алібі.　

Олівія глипає на неї, очікуючи більшого.　

— На тих вихідних він був на конференції в готелі «Дірфілдз». — Бекі вагається, а потім питає: — Знаєш, де це?　

Олівія киває.　

— Але тієї п’ятниці він пішов до себе в номер і трохи попрацював, а потім заснув і проспав більшу частину бенкету. Тож за нього теж ніхто не може поручитися.

З настанням вечора Роберт Пірс неспокійно походжає будинком.　

Він думає про Ларрі Гарріса, свого сусіда. Чи тужить він за Амандою так само, як Роберт? Він відчуває холодну, жорстку ненависть до Гарріса. Цікаво, що відчув Ларрі, коли дізнався, що його дружина спала із сусідом? Роберт уже знає, як це. І цікаво, як почувається Ларрі, коли навколо рискає поліція, ставлячи запитання. Це відчуття Роберту теж знайоме.　

Ще Пірс думає про чоловіка, з яким зустрічалась Аманда. Чи поліція вже з’ясувала, хто це?　

А ще думає про шкета, який вдерся до нього в дім. Його непокоїть, чи справді Карміна піде через це в поліцію.　

У сусідньому будинку на кухні Бекі дивиться місцеві новини по телевізору, готуючи вечерю. Вона чує ім’я Аманди Пірс і відчуває, що втягує голову в плечі, — усе її тіло в такій напрузі, що його ломить. Вона глибоко вдихає й свідомо опускає плечі. Так далі не можна. Бекі вимикає звук.　

За останні кілька днів вона змінилася. Вона згадує себе тиждень тому, яка дурна вона була — з її дівчачими фантазіями про сусіда. Зараз Бекі вже не така дурепа. Аманда мертва, жорстоко вбита, і, як вона розуміє, двоє найімовірніших підозрюваних — це Роберт Пірс та її власний чоловік Ларрі.　

Закоханість, яку вона відчувала, згасла, відколи Пірс охолонув до неї й відколи Бекі збагнула, що Роберт міг використати її — переспати з нею, лише щоб помститися Ларрі. Чи знав він? А якщо так, то звідки? Аманда розповіла? Може, вона дражнила його цим? А може, він стежив за дружиною й заскочив її з Ларрі? Чи приваблювала вона сама Роберта хоч колись?　

Зараз, думаючи про Роберта, Бекі не згадує його сексуальну усмішку або який він був у ліжку. Натомість пригадує, як він говорив з нею востаннє, через паркан, — як гладко розповідав, що не підозрював Аманду в невірності. Але він брехав, і вони обоє це знають. Роберт знав, що в Аманди був роман. І, на думку Бекі, цей спритний покидьок знав, з ким саме в неї був роман. Просто хотів упевнитися, що Бекі не розповість поліції. Може, і варто було б.　

Вона забагато втратить, якщо її чоловіка тягатимуть крізь систему кримінального