Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

- Френкі, ти навіщо влізла у бійку? - запитав Михаїл свою подругу. Він акуратно поклав її на ліжко.

- Якщо ти не помітив, то Табріс із тебе грушу для биття зробив. Я лише хотіла завадити йому тебе вбити. Здається це очевидно. Як же болить, - Френкі скривилася від болю. Її праве плече було вивихнуте, а бік глибоко порізаний кинджалом. – Чому я не можу вилікуватись?

- Ти була поранена демонським кинджалом. Він відлитий спеціально для вбивства янголів.

- Я нефілім. Він не повинен шкодити мені.

- Ти наполовину янгол. Забула? Диво, що ти не загинула. За кілька днів будеш як нова.

- У нас немає кількох днів. Ми й так програємо. Тепер і я, не побоюсь цього слова, один із найкращих воїнів, валяюся в ліжку.

- Краще ти тут валятимешся, ніж я оплакуватиму твоє тіло. Відпочивай. Гавриїл повернувся. Піду до нього. Дізнаюся, як його успіхи. Адаель подбає про тебе, - Михаїл укрив Френкі і пішов. У кабінеті на нього чекав брат. – Скажи, що в тебе вийшло?

- На жаль. Місію провалено.

- Рейвен?

- Жива. Ми не змогли навіть наблизитись до неї. Її сили зростають. Як і Табріса. А нас дедалі менше.

- Мелейна?

- Зникла. Як і її демони. Швидше за все, вони просто втекли та перейшли на бік Табріса. Ми втрачаємо союзників.

- На небесах мільярди людських душ. Всі вони будуть або знищені, або відправлені до пекла на вічні муки. Вони на те не заслуговують.

- Як і наші брати та сестри. Це не твоя вина.

- Ні. Моя. Це я не зміг убити Табріса тисячоліття тому. Тепер розплачуюсь за це. Я мушу битися з ним і вбити.

- О, ні. Ти до нього сам не підеш. Ми разом до кінця. До того ж, удвох маємо більше шансів убити Табріса, – відповів Гавриїл.

- Тоді не зволікатимемо з цим. За годину виходимо, – Михаїл та Гавриїл залишили кабінет і пішли до холу будинку Френкі. Там перебували ті янголи, які ще могли битися. Там їх чекали непрохані гості.

- Привіт, пернаті. Скучили за мною? – Данте мило посміхнулася хлопцям.

- Бачу, почуття нетактовності повернулося до тебе, - відповів Гавриїл. – Навіщо прийшла?

- Чула, вам потрібна допомога.

- Як знайшла нас? – поцікавився Михаїл.

- Твоя подруга, Френкі, зв'язалася зі мною. Сказала, що ви настільки безпорадні, що демон витирає об вас ноги. Ви кудись збиралися?

- Не твоя справа, - відповів Гавриїл.

- Може й не моя. Але я як вірна соратниця і людина, яка виконує умови договору, привела вам допомогу. Не ангельська армія, звичайно, але ці хлопці готові боротися на нашому боці. Ось. Знайомтеся, – мисливиця вказала на незнайомців. – Шість непереможних друзів Даніели Доусон. Кожен бореться у своїх інтересах. Водночас разом вони майже непереможні. До цієї невеликої армії ще додаюся я – безсмертна людина. І так, зграя перевертнів на чолі з Крісом.

- І як нам допоможуть шість людей та одна безсмертна ти? – поцікавився Гавриїл.

- Знаєш, священники тебе переоцінюють, - парирувала Данте. – Людей тут лише двоє. Давайте я вас ближче познайомлю, - Данте підійшла до білявої довговолосої дівчини, не високого зросту. – Айра – дріада. Далі Генрі – нефілім. До речі, один із перших.

- Так. Я пам'ятаю його, – сказав Михаїл. – Раніше його звали інакше.

- Генріель. Радий, що ти пам'ятаєш. Я теж не забув, як ти наказав убити мене. Заради порятунку мені довелося відмовитись від своєї ангельської сутності.

- Це так. Але згодом він її повернув. Мила історія, – констатувала Данте. - Продовжимо. Олсен – фенрір, Кая – валькірія, яку вигнали через наявність власної думки. І, - Данте підійшла до високого смаглявого шатена років сорока, - мабуть, найрозумніший, найрозумніший, найдосвідченіший мисливець з усіх кого я знаю. Мій учитель і наставник Артур Каллен, - Данте мрійливо подивилася на чоловіка.

- Вона дивиться на цього Артура так, наче закохана по вуха. Між ними щось було? – тихо спитав Кріс Камаеля.

- І не сумнівайся. Не раз було, – відповів той. – Артур – один з перших напарників Данте. Свого часу вони були просто нерозлучними. І не лише на завданнях.

- З Анною ви вже знайомі, - продовжила Данте. - Вважайте нас месниками надприродного світу, – дівчина посміхнулася. - О, ще я привела Хлою та її шабаш відьом.

- Я радий, що ти, Данте, прийшла до тями, і знайшла допомогу. Але вибач, десяток людей і зграя перевертнів – цього замало, щоб перемогти непереможного демона та нефіліма. Краще йдіть. Так є шанс, що ви залишитеся живими, – відповів Михаїл.

- Хто як не ти, Михаїле, знає, що війна це не лише величезні армії, а ще й стратегія. Не завжди битва виграється за рахунок кількості воїнів, – заступилася за друзів Данте. - Вони, - вказала мисливиця на своїх товаришів, - одні з наймогутніших істот на планеті. Айра не просто дріада. Вона перша з них і має таку силу, що вам і не снилося. Вона одна може перетворити пустельне місце на планеті на найбільший ліс. Олсен – фенрір зі скандинавських переказів. Його боялися всі аси. Кая - дивовижна воїтелька, прекрасний стратег, валькірія, яка володіє магією. Про Генрі ви і так все знаєте. Анна – найперший фенікс. Артур – другий після мене безсмертний мисливиць. До того ж, його вмінню аналізувати можливі наслідки битви заздрить півсвіту. Артура прокляли відьми за наказом кардинала Олександра 1820 року. Усіх їх поєднує одне – бажання знищити Орден та всіх, хто допомагає йому. Адже саме кардинали ув'язнили моїх друзів у в'язницях, де вони повільно вмирали. Це гірше за швидку смерть. Так, що не смій говорити, що вони не здатні перемогти, - злилася Данте.

- Як тобі вдалося зібрати всіх у такий короткий період? - після короткої паузи, спитав Михаїл.

- Мені допомогли. То куди ви зібралися? Невже вбивати Табріса вдвох? Він вас на порох зітре.

- Мабуть, тепер необхідність боротися поодинці відпала, - посміхнувся архангел. - Що ж, ходімо за мною, ми розповімо все, що нам відомо про нинішню ситуацію, - друзі пройшли назад до кабінету, де на Данте чекала стара знайома.