Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

- Адаель! Ти жива, – мисливиця кинулася до подруги. - Кему вдалося тебе звільнити. Хоча він цього не сказав.

- Так. Вибач, що одразу не знайшла тебе. Нас із Кемом розділили. Потім мене перенесли заклинанням на інший кінець планети. А тепер я тут. Чула про Нейта. Мені шкода.

- Не будемо зараз про це. Головне ти жива.

- Адаель, наглянь за Френкі. Не хочу, щоб вона залишалася сама, – попросив Михаїл. Дівчина покинула кабінет.

- А що з Френкі? - запитала Данте.

- Бойове поранення. Вона житиме. Я радий, що ви зараз всі тут. Нам потрібно розробити план, як убити Табріса та Рейвен. Пробач Данте, але їй не жити, – звернувся Михаїл до мисливиці. – Оскільки зараз на кону стоїть виживання не лише людей, а й решти всіх надприродних жителів планети, час таємниць закінчився. Ми можемо зібрати всі наші сили і увірватися на Небеса з мечами. Але це не гарантує перемоги. Ми з Гавриїлом уже двічі намагалися вбити Табріса. Нас спіткала невдача. Є один можливий варіант, коли перемога буде за нами.

- Обіймати всіх до смерті? – пожартувала Данте.

- Потрібно звільнити Анахіт.

- Вибач, що? – здивувався Гавриїл. - Ні! Не можна цього робити, Михаїле. Ця істота не керована.

- Його можна приборкати. Потрібна лише правильна оболонка.

- Ти ж знаєш, жоден ангел не стримає Анахіт. Лише подвоїть її сили. Хіба ж ні? - запитав Кем. – Тільки якщо… О, ні, ні, ні. Ти цього не зробиш? – розлютився Камаель. - Торкнеш її хоч пальцем, я вб'ю тебе. І ти знаєш, я тримаю своє слово, - Кем став перед Данте.

- Іншого виходу немає.

- Завжди є інший вихід. Анахіт залишиться на своєму місці, – твердо заявив Кем.

- Михаїле, боюся цього разу Камаель правий. Анахіт не просто так ув’язнили. Адже ти знаєш. Ми утрьох тоді там були. Вижили ми і кілька демонів. З півтисячі.

- Нам хтось розповість, хто така ця ваша Анахіт? – поцікавилася Данте.

- Не така, а такі. Анахіт це дві істоти. Якщо я не помиляюсь, – у розмову втрутився Артур.

- Ти маєш рацію. І їм місце під замком від усіх. Так і має залишитися, – продовжив Кем.

- Анахіт це дитя ангела і демона, - втрутився Гавриїл. – Душу, якою розділили та ув'язнили у двох різних пастках. Їм не можна вибиратися.

- Що? Ви зараз серйозно?! Хіба таке можливе? – здивувалася мисливиця. – Я розумію, людські діти від ангела чи демона. Жінки можуть завагітніти та виносити таку дитину.

- Після падіння Табріс не залишав спроб повернутися на Небеса. Йому це не вдалося. Тоді він вирішив створити армію зі своїх дітей. Напівдемони сильні противники. Але їх розбили, – почав розповідати Михаїл. - Тоді Табріс задумався, як зробити своїх дітей ще сильнішими. Так виникла ідея народження Анахіт. Мати цього створення була Катаель. Вона була закохана в Табріса ще до його падіння. Але за ним слідувати не стала. Через два століття вони знову зустрілися. Її почуття до нього прокинулися знову. І менше ніж за рік вона народила Анахіт. Табріс забрав дитину, а Катаель убив. Дитя виросло швидко. Вже через три місяці Анахіт була повноцінною дорослою істотою. І майже непереможним.

- Говори правду, брате, - втрутився в розмову Кем, - непереможним. Ми так і не змогли її вбити. Нам лише вдалося розділити душу Анахіт. Точніше, відокремити ангела від демона у ній. Окремо вони слабші, але все одно безсмертні. Щоб розділити їх знадобився цілий шабаш відьом, найсильніші заклинання, і сотні воїнів.

- Але все ж таки ми заточили їх, – констатував Михаїл.

- Тоді навіщо звільняти Анахіт, якщо це так небезпечно? - запитала Данте.

- Анахіт єдина істота на планеті, яка за силою перевершує Табріса. Він і Рейвен поглинули безліч ангельських душ. Плюс, як нам стало відомо нещодавно, вони поглинули демонів також. Це й зробило їх такими могутніми, – відповів Гавриїл.

- Михаїле, ти говорив про якусь оболонку для Анахіт. Що це таке? – поцікавилася мисливиця.

- Він хоче засунути Анахіт у тебе, Данте, - злісно відповів Кем.

- Чому я?

- Анахіт примножує сили своєї оболонки. Будь-яка істота, в яку вони вселяться, стане в разів десять сильнішою. Людина надприродних здібностей немає. Максимум, що може посилити Анахіт, це людські емоції, які, до речі, їй не дуже подобаються. Тому прийняти її може лише людина. Існують певні символи, які запечатують Анахіт у людському тілі та не дозволять їй покинути його. Але щоб це провернути, людина має бути безсмертною. Інакше помре відразу, як тільки Анахіт зіллється з ним, – пояснив Михаїл. - Так сталося, що ти, Данте, підходиш за всіма параметрами. Ти можеш прийняти Анахіт і зупинити Табріса та Рейвен.

- Чи є шанс, що вона підкорить мене швидше, ніж я її? - запитала Данте.

- Так.

- Я згодна. Тягніть сюди свою Анахіт.

- Не вірю в почуте, - обурився Кем. - Данте, ти зараз це серйозно?! Михаїл забув згадати, що Анахіт розриває людські душі, коли вони їй не потрібні більше. Ти просто перестаєш існувати і потрапляєш в Пустку. Ніхто тобі не гарантує, що прокляття вбереже тебе від цього. Це лише припущення Михаїла.

- Кеме, я маю це зробити. Інакше світу кінець, – мисливиця подивилася на Кема.

- Ні, - відповів Артур. – Тепер ти не єдина безсмертна людина, забула. Я прийму Анахіт. І це навіть не обговорюється.

- Але, Артуре... - почала мисливиця.

- Жодних «але». Ти нас звільнила, щоб ми допомогли. Ось я й допомагаю. За цими розмовами ми витрачаємо час, якого в нас і так немає. Кінець обговорення.

- Частина душі Анахіт захована у Чистилищі, друга – в Пеклі. Дістати другу буде складніше. До того ж потрібно зібрати відьом, щоб вони підготували все, – поінформував друзів Михаїл.

- Ви маєте дещо знати про Анахіт, - продовжив Камаель. – Сам Люцифер боїться її. А він, між іншим, нічого не боїться. Він допоміг її закрити у клітці. І тримає частину її душі у себе в Пеклі, як нагадування, що він не всесильний. Забрати цю частину душі буде дуже важко.