Читати книгу - "Будь моєю назавжди , Вікторія Вецька"

— Але ж...

— Прощавай, бережи себе і дитину, — знову перебив її, відчуваючи, як серце розривалося від болю.

Я швидко скинув виклик, важко зітхнув і сів на диван. Думки були хаотичними, я не міг знайти собі місця, тому вирішив відволіктися і зайняти себе чимось корисним. Першою справою стало крісло з одягом. Ніколи не любив складати або перебирати речі, тому швидко склав чистий одяг в шафу, а брудний відніс до ванної і закинув у пральну машинку, натиснув декілька кнопок, і пішов подихати свіжим повітрям.

Вийшовши на балкон, відчув прохолодний вітерець, і помітив Алексію, яка йшла по вулиці. Було очевидно, що вона йде до мене. «Ще тільки її мені не вистачало,» — промовив сам до себе, але залишився на балконі. Через кілька хвилин почувся дверний дзвінок і важкі подихи Макса. Коли він відчинив двері, почувся голос Алексії.

— Привіт, а можна Назара? — привітливо запитала вона.

— Назар тут не живе, тож не можу тобі нічим допомогти, — відповів досить байдуже Макс.

— А де він тоді мешкає? — поцікавилася дівчина.

— Не знаю, — суворо відповів друг.

— Дякую, до побачення, — трохи з сумом мовила Алексія.

— До побачення.

Я почув, як голосно зачинилися двері, і після того почулися кроки в напрямку до мене.

— Дякую тобі, — мовив я до друга першим.

— Будь ласка. А ти поговорив з Соломією? — поцікавився Макс, сподіваючись дізнатися подробиці розмови.

— Так, але сказав, що тепер у кожного з нас своє життя, — відповів я, важко зітхнувши.

— Ви обоє такі дурні. Я б на вашому місці ніколи не дозволив, щоб батько розлучив мене з коханою.

— Чомусь мені здається, що після Соломії він і за тебе візьметься, — запевнив я друга, щоб той сильно не розслаблявся.

— Я не Соломія, тож видати мене заміж за іншу в нього не вийде, — впевнено відповів Макс.

Максим оглянув вулицю і пішов до своєї кімнати, а я намагався вгамувати емоції, дивлячись на ранкове місто. Я знав, що переживаю важкі часи, але також розумів, що життя не зупиняється через одну невдалу любов. Заглибившись у свої думки, намагався знайти сили рухатися далі.