Читати книгу - "На схилах Карпат, Семенюк Юрій"

Білі хорвати - слов'янський народ що став пращурами галицьких українців (зокрема гуцулів) та сучасних хорватів, разом з тим - частини чехів. 

Існує кілька версій походження білих хорватів: автентична (культура Карпатських курганів), загально-слов'янська (зарубинецька культура), сарматська. Всі три версії в цілому не протирічать слов'янському походженню цього народу. Єдиною іншородною теорією походження білих хорватів є готська. Річ у тім, що галицькі українці, як нащадки білих хорватів, використовують слова ''йо'' та ''файно'' споріднені з германськими "jo" та "fine" в тому-ж значенні.  

Сарматська версія опирається на те що вперше слово ''хорват'' зустрічається біля чорноморської грецької колонії Танаїс по відношенню до сарматів і означає ''пастух, старож худоби'' у ІІ ст. 

Як народ історію хорватів можна прослідковувати з IV сторіччя. 

Чітко зафіксовані в Карпатах під час звернення імператора Іраклія - той закликав хорватів на Балкани для боротьби за варами в обмін на підданство Візантійської імперії. Батько першого відомого князя в історії Хорватії Порги повів їх через Карпати. Знищивши аварів, вони якийсь час жили в Далмації під зверхністю Східноримської імперії та зрештою заснували там князівство поморська Хорватія. Частина хорватів що залишилась на території Прикарпаття отримала історичну назву ''білих хорватів'' - західних, тоді як те що відійшло на Балкани іменували ''червоними хорватами'' - південними, третю групу що поширилась на територію сучасної Богемії де заснували династичне князівство Славників - "чорними хорватами". 

Окрім того, хорвати заснували дві держави в Паннонії - Нижньопоморське та Блатонське князівство.

За однією з версій, засновник першої слов'янської держави Само був білим хорватом. 

В Галичині і білі хорвати жили городищами та швидше всього не утворили єдиної держави. Тим не менш, Костянтин Багрянородний доповідає що Біла "нехрещена" Хорватія виставляє куди менше війська ніж Поморська Хорватія, що говорить про них як єдину політичну силу. Перська книга повідомляє про місто Хурдаб - столицю в білих хорватів. 

Як незалежна сила у Повісті времінних літ засвідчені союзниками Вішого Олега та Ігоря у походах на Візантію. Приєднані до Русі Володимиром у 993 коли той ''йшов на хорвати". 

Саме кістяк їх цивілізації дозволив створити тут централізовані державні утворення: на місці білохорватських городищ утворено Галицьке, Перемишльське, Теребовлянське та Звенигородське князівства. Зрештою їх було об'єднано в єдине Галицьке князівство, а пізніше Галицько-Волинську державу, пізніше відому під назвою Королівство Русь.

Чіткий хорватський слід зберігся в історії України до XIX сторіччя. За свідченнями хорватського історика Мійо Чурича що спирався на московицькі архіви перепису населення - жителі сіл біля волинського міста Дубно називали себе білими хорватами. 

В Карпатах нащадками білих хорватів є гуцули, також відомі як верховинці. Процес свідчить лінгвістична спорідненість гусульських діалектів, зокрема говорю Пістиня, до хорватської мови: 

Ґазда - gazda

Миця - mica

Гачі - hlace

Олуфко - olovka

Тета - tetka

Ляпота - ljepota

Нішта (не зустрічається в Пістині) - nista

Через те що гуцули живуть в горах, білохорватська автентичність найкраще збереглася саме серед них.

Існує дві версії розселення білих хорватів в горах - початковий ареал розселення та натиск. Оскільки вже задокументовані часи українці часто розселялися в гори тікаючи від панщини, не дивно що подібна практика могла практикуватися ще в ті часи.