Читати книгу - "Ніколи тебе не залишу, Іванна Турецька"

Минуло 2 роки

Я закінчувала інститут, і я все ще надіялася що Костя живий і рано чи пізно він повернеться! 

Ми із Віталієм зустрічалися вже півтора року, і він мене весь цей час підтримував, після загадкового зникнення Кості, я й сама неочікувала що все так обернеться, і я почну зустрічатися із його другом.. Нам було вже по 23, і ми вже планували шукати роботу, ми із ним почали жити разом, тиждень тому. Та я все ще пам'ятала про Костю, я згадую той момент коли ми бачилися в останнє, і коли я почула про цю лиху звістку, у моїй душі все перевернулося, я незнала що робити, ніяких новин чи зачіпок не було, але я відчувала серцем що він живий, і вірила в те що рано чи пізно я знову його побачу. 

– Привіт, люба! Як ти? 

– Привіт! Все добре, сьогодні здаю останній екзамен! Побажай мені удачі! 

– Удачі тобі, моє сонце! 

– Дякую! – Цілую його у щоку, і виходячи із квартири і спішу на маршрутку. 

За цих останніх два роки, багато чого змінилося, ми подорослішали, стали мудрішими, та я всеодно не забувала про свого коханого, хоча я і незнала де він що з ним. Хоча Віталій добре до мене відносився, і я поважали його, але кохала я все що свого Костю. Оголошення про його пропажу висіли по всіх містах і околицях, там був вказаний мій номер і його тітки, щоб якщо хтось побачить його зміг зв'язатися із кимось із нас, а я все ще не втрачала надії на його повернення, хоча минуло вже стільки часу... Здавши останній іспит закінчила інститут, і поприході додому Віталій запросив мене на побачення в ресторан:

– Лілю, сьогодні гарний привід для того щоб відзначити закінчення інституту, і хоча ми розлучалися на деякий час, і я також закінчив інститут в Італії, тепер нарешті ми зможемо бути разом, а це гарний привід піти ще раз на побачення, до того ж на тебе там чекає сюрприз!

– Добре, сьогодні ввечері я буду готова! 

Коли настав час нашого побачення я одягнута нову довгу чорну вечірню сукню із вирізом на спині, і на нозі, і накрутила волосся, накропилася доригими парфумами, і за мною приїхав Віталій, мы сіли у його автомобіль і поїхали в ресторан... 

– Ти маєш дуже гарний вигляд, – промовив Віталій. 

– Дякую! Я старалася! – Я одразу зрозуміла який сюрприз він мав на увазі, він хотів мені зробити пропозицію. Він подарував мені шикарний букет червоних троянд, і почав витягувати із кишені червону коробку із каблучкою, він якраз встиг тільки но її відкрити, і тут одразу до мене хтось подзвонив, це був якийсь невідомий номер, і я промовила до Віталія:

– Вибач! Мені потрібно відповісти, раптом це щось важливе! – І я підняла слухавку:

– Алло! Так я вас слухаю! 

– Добрий вечір! У мене є новини щодо вашого Кості, я знаю де він знаходиться! Я скажу вам де він, за умови що про це ніхто не повинен знати і ви приїдете одна, адресу я вам скину СМС-кою! 

Він вибив, і я була шокована почути, адже пройшло вже 2 роки із його загадкового зникнення, і тут хтось подзвонив і сказав що знає де він зараз знаходяться, і він як і обіцяв скинув адресу...

Я не роздумуючи попросила автомобіль у Віталія, ссилаючись на термінові справи, і поїхала за вказаною адресою. Вийшовши з автомобіля я побачила чорний автомобіль припаркований обабіч якогось паркану, із нього вийшов чоловік, і одразу вхопивши мене приставив до рота хустку із хлороформ і далі я вже нічого не пам'ятала. Я прокинулась у якомусь закритому приміщені, це була кімната, звичайна сільська, правда там були і інші двері, я ввійшла у них і це була ванна кімната, потім я перевірила двері, вони були зачинені, вікно пластикове закрите, а клямка у ньому виламана, із вікна було видно що будинок стоїть у якомусь лісі, і поряд інших будинків видно не було. Невдовзі прийшов і сам господар будинку:

– Ну що прокинулась! – Я вже налякалась, коли він промовив строгим тоном:

– Не бійся я тебе не чіпатиму, ти тут по іншій причині, твій друг Віталій завинив мені велику суму, і ти будеш тут поки він мені її не виплатить, у мене для тебе є ще один сюрприз – І тут він штовхає у кімнату і самого Костю, я зраділа цьому і водночас побачивши його була засмучена тим що ми зустрілися саме при таких обставинах, він був зовсім не побратим і втомленим, цей чоловік впихнувши його, сказав: 

– Поворкуйте голубки! А я поки дістану нам щось поїсти, і не вздумайте тікати, звідси всеодно не втечете, до найближчого міста 150 км, а навкруги ліс. – Із цими словами він і пішов, я почула як заводиться автомобіль, і він поїхав, а двері були міцно зачинені, та мене це вже не так хвилювало як раніше, я була рада лише тому що я нарешті знайшла свого Костю, я одразу обняла його :

– Костю ти не уявляєш як я рада тебе бачити, я ввесь цей час вірила і мала надію на те що ти живий! 

– Я теж радий тебе бачити, вибач що я у такому вигляді, я хочу щоб ти дещо зрозуміла - Віталій зрадник, це він мене замовив, і хотів щоб я страждав, тому що у мене виявилася краща дівчина, ніж коли небудь були у нього усі разом взяті, які хотіли и від нього лише грошей, а він вважав що він завжди і у всьому має бути кращим за мене. Мавши види на тебе, він зв'язався із якоюсь бандою, і замовив щоб мене викрали, коли я зустрівся із ним на базі, вони мене схопили, відібрали телефон, і привезли в цей будинок.. Та і це було для нього замало, він вирішив що я маю страждати як він колись страждав, тому що в мене були люблячі мама і тато, а його батька він був байдужим, їх цікавило лише те як заробити побільше грошей, і він через це почав заздрити мені ще більше із самого дитинства, хоч був і багатим, кожного тижня цей чолов'яга якого ти бачила присилав мені фото де ви разом із Віталієм разом – то обнімаєтесь, то цілуєтеся, він вирішив що таким чином він зможе мене зламати і морально, але у нього нічого із цього не вийшло, тому що я вже добре знав і розумів усі його провокації.. 

– Який негідник! А я ще вімила йому, вважала його же твою обставин, а він виявився вовком в овечій шкурі, так ось яких людей потрібно остерігатися насправді.. Як він мені розповідав що ходив і шукав за тобою по базі, і по лісі, і не міг знайти, думаючи що ти заблукав, це ще потрібно вміти так брехати... Давай більше не будемо про нього говорити, як тільки ми в бере о я звідси здамо його в поліцію за викрадення.. До того ж у мене є мобільний..