Читати книгу - "Від долі не втечеш: СвІтлячок, Олеся Глазунова"

– Це ж є дурники, які вірять у всі ці казочки, – прошепотіла дівчина.

Світлана чіпляла гірлянди, але якась річ стала їй на заваді.

Вона трохи посунула її ногою та з пакету випало щось неосяжно велике й червоне. Намагаючись підняти ту червону річ, яка нагадала Світлані шаровари.

– Це козакувати в склепі будете? – іронічно запитала вона у інстаграмщиці.

– Ну, от, такий кадр зіпсувала. Тепер заново треба знімати, – розізлирася руданка.

– Та що там його знімати? – закрила очі Світлана.

– Багато ти розумієш! Знаєш скільки в мене підписників? – руда зміряла дівчину навпроти поглядом.

– Не знаю і знати не хочу. Дурниці те все, – висловила свою думку електрикиня і одразу пошкодувала.

– Ти не розумієш, як зацікавити глядачів, як зняти якісний та конкурентоспроможній контент, як просувати свій канал, як заробляти на тому гроші, – взірвалася руданка, бо торкнулися теми її роботи, яку вона цінила.

– Для чого мені це все? – запитала Світлана.

– Ти у соцмережах, у своєму блозі могла б просувати свій бізнес. Розповідати про себе, про свої послуги електрика, показувати лайфгаки, як і що можна зробити. Я ж бачила, як вправно та стильно ти розвісила гірлянди.

Світлана поглянула на дівчину по-новому. Тепер вона не здавалася їй пустоголовою лялькою. У словах рудої був сенс, вона казала потрібні та правильні речі.

– Тебе як звати? Я – Світлана, – вирішила змінити тему.

– Я – Аделіна, але мої підписники знають мене як Фоксі, – відповіла руданка та показала свій профіль у інстаграм.

– А мене називають Світлячком, – заусміхалася Світлана.

– Тобі пасує. Світлана Світлячок. В тебе гарне волосся та такі милі веснянки. Ти не пробувала себе у моделігну? – виявляла справжню цікавість Аделіна.

Дівчата почули якийсь дивний шурхіт за стіною. Щось наче сунулося, дряпалося, шкрябалося.

Неочікувано щось хруснуло та двері, які були з протилежного боку, розлетілися від старості та чийогось натиску. У дверному пройомі з'явився чоловік, весь закутаний у павутиння, та протирав очі від яскравого світла. Він намагався зробити крок, але за щось перечепилася та впав.

Дівчата, з переляку, обійняли одна одну та верещали, як навіжені. Але й той, хто щойно з'явився, не очікував такого прийому та й сам почав волати.

Першою відмерла Світлана. Вона схопила саморобний хрест, з яким заходила до цього склепу.

– Згинь, потворо! – крикнула білявка та направила оберіг на постать у павутинні.

Аделіна десь знайшла пляшку з водою та почала щедро поливати нового гостя.

– Йди до пекла, звідки й прийшов! – вигукнула інстаграмщиця у якої, так само як і у Світлани, тремтіли коліна.