Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

Напруга в офісі

Офіс Бебіта був переповнений сигаретним димом зі злісттю. Не дивлячись на широкий розмах цього приміщення в ньому було тісно його підлеглим і компайнерам, що боязко всілись за круглим столом. Він лютував сидячи в м'якому шкіряному кріслі, яке ледь вміщало його гладкий зад, здавалось що ще трохи і воно розірветься. Дивлячись на Мегавіль із сотого поверху свого хмарочоса він вислуховував їх тремтячі промови і звіти про останні успіхи його бандитської корпорації.

Йому подобалось, що його бояться, що тремтять перед ним, що кланяються як богу цього світу. Усе місто давно було під його контролем, але офіційно влада все ж не повністю була в його руках. Наркотики, підпільні бої, проституція, податки малого бізнесу - це лише основні напрямки, що були повністю підпорядковані його широкому карману. Майже всі грязні гроші ринули в його не менш грязні рученята, такі короткі на вигляд але такі довгі на невидимий дотик.

- Хто мені скаже що ми вже остаточно заволоділи цим містом? - грізно запитав він викурюючи чергову сигару.

Ніхто не наважувався йому відповідати, усі завмерли, бо знали що будь які слова без діла не мають ваги. 

- Ми робимо усе що можна! - прошепотіла йому на вухо жінка, що уособлювала в собі секретаря його офісу.

- Це вже було, я вже ситий цим, я це чую вже в сотий раз, якщо не в тисячний. Коли це місто повністю стане моїм? Коли я зможу заволодіти цим краєм, щоб рухатись далі?

- Усі гроші й так під нашим контролем, усі гроші майже наші, то що ти так трясешся за це місто? Воно майже твоє, усе в ньому практично належить тобі! - хтось із колег наважився відповісти Бебіту.

- Що? - перепитав той вскочивши на своєму кріслі. - Під моїм контролем, під моїм! - повторив він лютим голосом.

- Так, але без нас ти б не контролював їх!

- Замовкни, циць! - заткнув того Бебіт.

Жінка, що була поруч простягнула йому заспокійливе і той неохоче його випив, запив водою, а потім заспокоївся.

- Ти вірно сказав, що майже моє, але це майже, бо не усе в ньому належить мені, допоки будуть непокірні і сильні воно ніколи не буде моїм!

- Ти злишся бо твій боєць зник? - знову хтось наважився говорити.

- Не боїться його і не кориться йому! - додав ще хтось із присутніх!

- Ану замовкніть, ану всі геть, зникніть з моїх очей покидьки!

Жодне заспокійливе не могло його вгамувати. Бебіт розійшовся не на жарт, аж ледь не луснув із злості, увесь почервонів і трясся у своєму кріслі, ледь дістаючи дорогими черевиками підлоги. Усі присутні залишили його розкішний офіс не в надто хорошому настрої луснувши на останок великими дверима.

- Де подівся цей Матіас? Де він? - нервував той щосили.

- Його немає у місті! - відповіла вродлива секретарка, що була поруч.

- Клятий покидьок, я покажу йому хто тут може робити що йому заманеться!

- Нам варто відшукати нову людину, яка буде представляти нас в клітці! - промовила струнка леді.

- Ні, він повернеться у мене його гроші в нього немає вибору він залежить від мене! - торохтів втішаючи себе Бебіт.

- Для таких людей, як цей молодий чоловік, гроші не стоять на першому місці! - посиіхнулася вона.

- Я знаю, я знаю, думаєш я цього не розумію? Найгірші люди, що мають в собі ідею і принципи, з ними найважче мати справу, але ще не такі схилялись переддімною, міністри, правоохоронці, судді, священники, в усіх одні смаки і один ідол - гроші!

- Цей не схожий на інших. Не варто недооцінювати його бос, він здатин іноді пливсти проти течії! - вона посиіхнулася знову, так наче була впевнена в тому, що знає що говорить.

- Знаю, але нехай лише повернеться в моє місто і я зроблю так, що він прийде благати мене на колінах про шматок хліба, але тоді ціна за шматок хліба - буде його життя!

- Нехай так, але завтра хтось мусить вийти на бій, бо інакше усі здогадаються, що у нас проблеми! 

- У нас ніколи немає проблем, у мене ніколи немає проблем! - виправив сам себе Бебіт.

- Кенні приглянув непоганого молодика, який в минулому займався боксом. Думаю він підійде нам, звісно не Матіас, але теж хороший список із професійних досягнень! - вона гортала папери в своїй папці.

- Він вже звабив його нашою пропозицією?

- Ще ні, але скоро це зробить. В нього проблеми з оплатою за житло, жінка хоче розвестись і забрати дітей бо він не в змозі платити за їхнє навчання. Купа сімейних проблем, що роблять його відчайдушним на будь який крок!

- Чому ж так? - поцікавився Бебіт розвернувшись на своєму кріслі до жінки щоб пильно розглянути її знизу вверх.

- Немає стабільної роботи, він працював на підприємстві, яке ми виграли місяць тому, тож що йому залишається? Лише прийти до того хто дасть йому хліб!

- І що тепер? - Бебіт втупився своїми очима в її фігуру, яка звабливо була підкреслена строгою червоною сукнею.

- Скоро зароблятиме наші гроші, і здобуватиме нам нові!

- Найголовніше, що зломлених і залежних від нас стає все більше! - посміхнувся він і схопився своїми руками за її стегна.