Читати книгу - "Свобода"

— Я розгубилася, — сказала Петті. — Мені правда, правда дуже шкода.

— Ти зможеш приїхати хоча б завтра вранці? Наш святковий обід завжди переноситься на один день.

— Я дуже, дуже постараюся, — пообіцяла Петті.

На той момент Джойс брала участь у законодавчих зборах штату вже три роки. І якби вона у тій розмові не перерахувала усіх родичів та друзів родини, які приїхали тоді до «Могонка», щоб віддати данину цій чудовій річниці, не розписала у барвах приголомшливий захват, із яким брат та сестри Петті беруть участь у цьому родинному заході, не розповіла про те, як її приємно здивували вітання буквально з усіх кутків країни, — то, можливо, Петті й встигла б приїхати вчасно. Однак, за даних умов, її думки дивним чином заспокоїлися й сконцентрувалися, поки вона говорила з матір’ю. У Чикаго почався дрібний дощ; вітер доносив з вулиці прекрасні запахи охолодженого бетону та озера Мічиган і тріпав занавіски. Не відчуваючи недавнього обурення, Петті зазирнула до себе в душу новим, холодним поглядом і побачила, що ніхто не постраждає і не засмутиться, коли вона пропустить цю річницю. Більшу частину роботи було вже завершено. Вона побачила, що вже майже звільнилася від усього, але останній крок до свободи здавався їй просто жахливим; але жахливим не в поганому сенсі цього слова, якщо це взагалі можливо.

Петті сиділа біля вікна, вдихаючи запах дощу й спостерігаючи, як вітер колише траву та кущі на даху старої покинутої фабрики, коли раптом зателефонував Річард.

— Мені дуже шкода, — сказав він. — Я приїду за годину.

— Не поспішай, — відповіла Петті. — Вже запізно.

— Але ж та вечірка тільки завтра увечері!

— Ні, Річарде, то була не вечірка, а обід. Я мала бути там уже сьогодні. Сьогодні, о п’ятій годині.

— От лайно. Ти не жартуєш?

— А ти правда нічого не пам’ятаєш?

— Я щось трохи переплутав. Я дещо не виспався.

— Гаразд, уже все одно. Можеш не поспішати. Думаю, я поїду додому.

І саме додому вона й поїхала. Спустила сходами свою валізу, потім сама зійшла ними на милицях, спіймала таксі на Голстед-стрит, сіла в автобус компанії «Грейхаунд оф Америка», що прямував до Міннеаполіса, а звідти поїхала прямо до Гіббінга, де саме помирав у лютеранській лікарні Джин Берґланд. Було близько п’яти градусів тепла, порожні в цей пізній час вулиці передмістя Гіббінга потопали в зливі. Волтерові щоки були ще рум’яніші, ніж звичайно. І вже коли вони вийшли з вокзалу й сіли в тарантас його батька, весь пропахлий сигаретним димом та газом, на якому той працював, Петті обвила руками шию Волтера і потонула в поцілунку, помітивши, однак, що цілується він дуже добре.

Розділ 3: Матусині змагання

На той випадок, якщо по відношенню до батьків на ці сторінки прокралися скарги чи навіть відкриті звинувачення, авторка хотіла б висловити глибоку вдячність Джойс та Рею — принаймні за те, що вони ніколи не змушували її займатися мистецтвом, як це сталося з її сестрами. Той факт, що Джойс та Рей нехтували Петті, що спричинило їй багато болю в дитинстві, зараз виявляється все більшим і більшим проявом милосердя, бо коли вона дивиться на сестер, які зараз, у свої сорок років, живуть самі у Нью-Йорку, є надто ексцентричними та (або) вважають за необхідне шукати довгострокових стосунків, але, як і раніше, приймають фінансову допомогу від батьків, намагаючись досягти успіху в сфері мистецтва, яке, згідно з тим, у чому їх колись переконали, має стати їх долею, — то вона розуміє, що, врешті-решт, значно краще, коли тебе вважають нудною дурепою, ніж надзвичайною розумницею. І тому кожні маленькі прояви Творчості в Петті стають приємним сюрпризом, замість збентеження через їхню незначущість.

У молодому Волтері Петті більше за все подобалося те, як сильно він хотів, щоб вона перемогла. Там, де Елайза лише намагалася демонструвати слабкі та незадовільні ознаки підтримки, Волтер із повного самовіддачею проявляй ворожість до будь-кого (її батьків, брата чи сестер), хто її засмучував. А позаяк він був абсолютно чесним в усіх інших сферах життя, він виглядав дуже переконливо, коли критикував її родину й завжди активно підтримував її сумнівні програми боротьби з ними. Може, він і не був її ідеальним чоловіком, але був неперевершеним у своєму скаженому фанатизмі, якого вона іноді потребувала навіть більше за романтику.

Зараз легко зрозуміти, що Петті тоді слід було кілька років попрацювати на свою кар’єру, знайти себе в солідній сфері, не обов’язково пов’язаній зі спортом, позустрічатися ще з різними чоловіками й стати більш досвідченою, перш ніж взяти на себе тягар материнства. Але хоча Петті й скінчила кар’єру гравця міжуніверситетського рівня, в її голові ніби годинник цокав, вона ніби очікувала свистка на майданчику; і вона потребувала перемог, більше, ніж будь-коли. А перемогти вона могла — зробити найкращий кидок на шляху до поразки сестер та матері, — одружившись із кращим хлопцем у Міннесоті, оселитися в більшому, кращому та ще цікавішому будинку, ніж ті, в яких мешкали інші члени родини, народити купу дітлахів та у своєму материнстві зробити все, чого не зробила Джойс. І Волтер, незважаючи на свій відверто визнаний фемінізм та щорічно поновлюване асоційоване членство в клубі «Нульовий приріст населення», беззастережно прийняв її матримоніальний план, бо саме вона була його ідеалом жінки.

Вони одружилися за три тижні після того, як Петті закінчила коледж — майже за рік після того, як вона приїхала тоді автобусом до Гіббінга. Волтерова мати, Дороті, висловила здивування й несхвалення у своїй м’якій, обережній, та тим не менш упертій манері, що Петті дуже хотіла просто розписатися в суді округу Геппенін, не погоджуючись на відповідне весілля в її батьків у Вестчестері. Чи не краще буде, обережно запитала Дороті, хоча б запросити Емерсонів? Вона розуміла, що Петті не така вже й близька зі своєю родиною, але все одно, чи не стане вона потім жаліти про те, що не запросила їх на таку важливу подію у своєму житті? Петті намагалася в барвах змалювати Дороті картину того, яким буде її весілля у Вестчестері: близько двохсот близьких друзів Джойс та Рея; ті, хто зробив значні внески до політичної кампанії Джойс; тиск Джойc на Петті, щоб та обрала середню