Читати книгу - "Фіктивний шлюб , Астія Флор"

Останнім часом наші будні стали досить передбачуваними — турботи про Алісу, робота, сімейні вечері. Максим багато часу проводив з нами, але я знала, що він сумує за тією безтурботністю, що була в нього раніше. І якщо він адаптувався до нового життя, то я майже повністю занурилася в материнство.

Одного вечора, коли я вкладала Алісу спати, Максим тихо зайшов у кімнату й обережно обійняв мене ззаду, притискаючись губами до моєї шиї.

— У мене для тебе сюрприз, — прошепотів він мені на вухо.

Я здригнулася від його голосу й теплої близькості.

— Який ще сюрприз? — здивувалася я, обертаючись до нього.

— Побачиш. Але для початку тобі потрібно одягнути щось гарне, — він усміхнувся і підморгнув.

Я примружилася, спробувавши вгадати його наміри, але він лише загадково усміхнувся й вийшов із кімнати.

---

Через годину ми їхали вечірнім містом. Максим тримав одну руку на кермі, а іншою гладив мою долоню.

— Ти така красива сьогодні, — сказав він, мимохідь оцінюючи мене поглядом.

Я зніяковіла. Після народження Аліси я нечасто мала час для себе. Але сьогодні я постаралася: акуратні локони, легкий макіяж, чорна сукня, яка підкреслювала фігуру.

— Ти просто давно не бачив мене у сукні, — усміхнулася я.

— Значить, треба частіше тебе викрадати, — він підморгнув.

Я сміялася, і це було так легко, так природно.

Максим відвіз мене до затишного ресторану з панорамним видом на нічне місто. Коли ми зайшли всередину, я побачила романтично оформлений столик з мерехтливими свічками та розсипаними пелюстками троянд.

— Максе... Це все для мене?

— Для кого ж іще?

Ми сіли за стіл, і я зрозуміла, як сильно скучила за цими моментами.

---

— Ти так давно не виходила нікуди, крім прогулянок з Алісою, — сказав Максим, подаючи мені келих вина.

Я зітхнула й усміхнулася.

— Так, зізнаюся, я вже відвикла від таких вечорів.

Максим простягнув руку й обережно взяв мою долоню.

— Але ти все ще така ж прекрасна, як у перший день нашого знайомства.

Я відчула, як по тілу пробігли мурашки.

— Що це з тобою сьогодні? — засміялася я.

— Просто хочу, щоб ти пам’ятала: ти не тільки мама, ти ще й моя дружина.

Його слова розчулили мене до глибини душі. Я зрозуміла, що часом так занурююсь у материнство, що забуваю про себе, про нас.

— Дякую тобі, Максе, — прошепотіла я, нахиляючись до нього.

Він відповів на мій поцілунок, а я відчула, як серце наповнюється теплом. Це був ще один момент, коли я усвідомила — ми щасливі разом.

---

Після вечері Максим не поспішав їхати додому. Він завіз мене на дах однієї з висоток, де відкривався ще кращий краєвид на нічний Київ.

— Я хочу, щоб ти завжди пам’ятала — наша історія тільки починається, — сказав він, притискаючи мене до себе.

Я дивилася на нього й розуміла: поруч із ним я відчуваю себе найщасливішою жінкою на світі.