Читати книгу - "Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест"

– Не в цьому справа.

– А в чому? – не вгамовувалася вона.

– Ти ж мене не любиш. І я тебе не люблю. Ти мені подобаєшся, ти гарна, приваблива і таке інше, але ти зробиш це з обов’язку, тому, що вважаєш ніби повинна, тому, що всі так роблять,.. а не тому, що я прямо там тобі ну так сподобався, що сил немає. Якщо ми це зробимо, то завтра вже не будемо друзями. Можливо, колись ми і прокинемося в одному ліжку, але це буде за бажанням. Я розумію, що дитина для тебе понад усе, і ти готова на все... але в цьому немає потреби. Тим паче в такий спосіб.

Таня мовчала.

– Я візьму з тебе іншим.

– Що саме? – на її обличчі відбилося здивування, – мене ти не хочеш, гроші тобі не треба, що ж можна взяти ще?

– Ти даєш мені довічне право називати тебе просто Танькою і не боячись помсти ляпати тебе по попі, коли це буде потрібно.

– Кому потрібно? – не зрозуміла вона.

– Мені потрібно, кому ж іще, – роз’яснив він. – Раптом ти будеш себе погано поводити... ну або просто попа може бути поруч і дуже спокусливою… Ну-як її не ляпнути?

– Ма-акс!!! Я тебе вб’ю!!! – вона знову кинулася на нього, а він був надто слабкий, щоб чинити опір вдруге. Завалений на диван прилетівшою дівочою тушкою, хлопець був знову обійнятий і розцілований.

– Я дарую тобі таке право! – з виглядом королеви, урочисто промовила Тетяна Миколаївна, начальник відділу продажів. – Але тільки, щоб ніхто не бачив, – одразу ж уточнила вона.

– А зараз відпусти мене негайно, або я за себе не відповідаю, – прокректав придавлений Макс.

– Це чому ще?

– Мені треба негайно поїсти, бо знов зомлію з голоду, а найближча їжа ось – і таки шльопнув її по м’якій частині. Одразу квапливо додав, – дозвіл є, від цього числа, видано особисто.

Він пішов на кухню, а вона у ванну. Через хвилину звідти залунав крик: “Маакс! ти... ти... ти”…

Увірвавшись у ванну, Максим побачив дівчину, яка стояла біля ростового дзеркала, він спеціально його приклеїв до стіни, думав Ритці сподобається... Таня стояла в чому мати народила і обмацувала себе в різних місцях, повертаючись то так, то сяк до дзеркала.

– Ти чого кричиш? – пробурчав він із напханим ротом... – їсти не даєш…

Вона повернулася до нього, очі були круглі.

– Ти... ти... ти як... у мене обличчя дівчинки вісімнадцяти років... мене ж на роботу не пропустять... і груди…

– Що – груди? – не зрозумів Макс... – гарні груди, мені подобаються... другий розмір? – уточнив він.

Тут дівчисько отямилося, схопило рушник, прикриваючись – “А ну, марш звідси”! – у нього полетіла мочалка... Довелося терміново втікати, хоча, видовище було надзвичайно приємним. Таня вийшла в кухню, де Макс вгризався в бутерброд величезних розмірів.

– Я зрозуміла навіщо ти мене так довго лапав, – Макс здивовано підняв брови… – Дякую, все тепер дуже красиво і… навіть трохи збільшилося, – вона знову почервоніла.

– Не вгадала, – Макс усміхався на весь рот. – Не це головне. Головне те, щоб у тебе в потрібний час було достатньо молока і сил для твоєї дитини. Ну і як бонус – можливо, форма грудей збережеться довше. Від слова “дитина” і “в тебе” в очах цієї дорослої дівчинки засвітилися радість і щастя. “Друга “Я“ перемогла, – резюмував Макс, не в змозі відірватися від їжі, – ну і чудово”.

Було ще не дуже й пізно – лише о пів на дванадцяту ночі, але якось само вирішилося, що Таня додому не йде. Найнеобхідніше було в неї із собою, а зранку Максим хотів ще раз швиденько пробігтися її організмом, подивитися, що тепер там відбувається. Їхати їм однаково було разом, а його дім був ближче, треба було тільки зранку попередити водія. Посиділи, проговорили ще годину і знову потупцяли на кухню.

– Це якийсь жор на мене напав, – пробурмотіла дівчина з напханим ротом, – я стільки ніколи не їм.

– Я думаю, просто організм відновлюється, – Макс відрізав шматочки шинки і запивав вином, – на все те, що з тобою відбувалося, потрібна сила, енергія... ось зараз ми її і поповнюємо. І враховуй, те, що в тобі змінилося просто зараз, я маю на увазі обличчя і тіло, ще не показник. Мені здається тут ефект як від сонячного опіку. Коли згориш на сонці, волога втрачається, шкіра підтягується, здається, що й тіло стало підтягнутим. Але це тимчасово. Не має організм за п’ять хвилин дуже сильно змінюватися. Це не природно. Усе має відбуватися поступово. Тож не засмучуйся, якщо твоє личко трохи зміниться у зворотний бік завтра-післязавтра, але процес пішов і за деякий час воно знову до такого вигляду повернеться.

– Я теж про це подумала. Не можна худнути по двадцять кілограмів на тиждень, як у рекламі. Нирки не витримають. Краще якщо поступово, кіло-півтора за місяць, але стабільно. Це я в дівчат моїх вислухала – вона усміхнулася – вони там постійно дієти якісь пробують у життя втілити.

– Знаєш, – продовжив Макс, – хочу тебе попросити.

– ? – Таня тільки питально вигнула брову.

– Ти не рубай з гаряча... У тебе до цього Віктора є претензії, окрім останньої?

– Та загалом-но й ні, – дівчина перестала жувати і тепер задумливо крутила виделку в руках.