Читати книгу - "Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман"

— Моя розумничка! Сама згадала чи хтось допоміг?

— Мама сказала, — зізналася вона з посмішкою і висковзнула на землю, щоб знову знайти Ізабель.

Незабаром мама й дочка, одягнені в калоші та пальта, направилися в бік курника. У руках Люсі стискала мініатюрну версію кошика Ізабель.

— Справжнє дефіле, — зауважив Том, який саме прямував до повітки.

— Краще бути в теплі, ніж модною, — відповіла Ізабель і швидко чмокнула його. — Ми йдемо розшукувати яйця.

Усередині курника Люсі збирала яйця обома руками кожне, перетворивши справу, з якою Ізабель могла впоратися за кілька секунд, на важливий ритуал. Вона прикладала кожне яйце до щоки й доповідала: «ще тепле» або «вже холодне». Дівчинка передавала його Ізабель для безпечного зберігання, останнє ж поклала у свій кошик. Потім почала дякувати кожній курочці за її внесок у кошик.

— Спасибі, Дафно! Спасибі, Рябенька!

На городі вона трималася за держак лопати разом з Ізабель, копаючи картоплю.

— Я думаю, тут є кущик… — сказала жінка, очікуючи, поки Люсі помітить світлу плямку в піщаному ґрунті.

— Там! — сказала дівчинка і, просунувши руку в отвір, витягнула камінь.

— Майже, — усміхнулась Ізабель. — А біля нього? Поглянь із цього боку.

— Топля! — сяючи від щастя, Люсі підняла над головою свій трофей. На її волосся та очі посипалася земля, примусивши дівчинку розплакатися.

— Давай подивимося, — заспокоювала її Ізабель, витираючи руки об комбінезон, перед тим як торкатися ока.

— Ось і все, а тепер покліпай для мамочки. Люсі, все минулося!

А дівчинка продовжувала кліпати очима.

— Немає, — зрештою сказала вона. І додала: — Ще топлю!

Полювання почалося знову.

У будинку Ізабель підмела підлогу в кожній кімнаті, зібравши піщаний пил у купи в кутку, щоб винести їх. Відбігши поглянути на хліб у духовці, вона знайшла слід, що вів по всьому будинку. Це Люсі намагалася носити сміття совком.

— Подивись, мамо! Я допомагаю!

Ізабель поглянула на сліди справжнього маленького циклону й зітхнула.

— Можна і так сказати. — Узявши Люсі на руки, вона додала: — Дякую! Ти молодець! А тепер, щоб переконатися, що підлога надзвичайно чиста, ми ще раз її підметемо, добре? — І, похитавши головою, тихо промовила: — Люсі Шерборн, яка ж ти будеш господиня?

Пізніше на порозі з’явився Том.

— Вона готова?

— Так, — сказала Ізабель. — Обличчя вимите, руки чисті. Ніяких брудних пальців.

— Тоді ходімо, малятку.

— Угору сходами, татку?

— Так, піднімемося сходами.

І вона пішла поруч із ним у маякову вежу. Біля підніжжя сходів підняла ручки догори. Стоячи позаду, Том схопив її за долоньки.

— Тепер, зайчику, давай порахуємо. Один, два, три. — Вони надзвичайно повільно піднімалися сходами. Том уголос рахував кожну сходинку, хоча Люсі уже давно здалася.

Нагорі, у кімнаті чергового, дівчинка простягнула рученята.

— Нокль.

— Почекай з біноклем. Давай спершу я поставлю тебе на стіл. — Він посадив її зверху на морські мапи та передав дівчинці бінокль, притримуючи його руками.

— Щось бачиш?

— Хмаринки.

— Так, їх сьогодні багато. А катер?

— Ні.

— Упевнена? — сміявся Том. — Вартовим на роботу тебе б не взяли. Що це там? Помітила? Там, де мій палець.

Вона задриґала ногами.

— Альф і Буї! Апельсини.

— Мама казала, що привезуть апельсини, так? Давай схрестимо пальці.

Минуло понад годину, поки катер пришвартувався. Том та Ізабель стояли на причалі. Дівчинка сиділа на Томових плечах.

— Ціле зібрання! — зрадів Ральф.

— Привіт! — викрикнула Люсі. — Люди! Привіт, Альф, привіт, Бу.

Блуї стрибнув на причал, піднімаючи канат, який кинув йому Ральф.

— Уважніше, Люсі, — сказав він дитині, що спустилась на землю. — Не стій канату на шляху. — Він подивився на Тома. — Господи, вона вже справжня маленька дівчинка, а не те малятко Люсі, правда?

Ральф розсміявся.

— Знаєш, немовлята ростуть.

Блуї закінчив із закріпленням каната.

— Ми бачимо її раз на кілька місяців, тому це так очевидно. На дітей у місті ти дивишся кожного дня, через те й не помічаєш, як вони ростуть.

— І раптом вони стають такими громилами, як ти! — подражнив його Ральф. Коли він ступив на причал, то сховав одну руку за спиною. — Хто хоче допомогти мені забрати речі з катера?

— Я! — сказала Люсі.

Ральф, підморгнувши Ізабель, дістав із-за спини банку персиків.

— Ну що ж, ось той вантаж, який ти понесеш.

Люсі взяла банку обома руками.

— Боже, Люсі, обережніше з цим! Неси її до будинку. — Ізабель повернулася до чоловіків. — Дайте і мені щось нести, якщо хочете, Ральфе.

Він знову видерся на палубу й виніс їй пошту та кілька легких посилок.

— Побачимося в будинку, — промовила Ізабель. — Я поставлю чайник.

Після обіду, коли дорослі допивали чай на кухні, Том сказав:

— Щось Люсі приншикла…

— Гм, — відповіла Ізабель. — Здається, вона закінчує малюнок для мами й тата. Піду перевірю.

Але, перш ніж жінка вийшла з кімнати, на кухні з’явилася Люсі, одягнута в Ізабелину нижню спідницю, що волочилася підлогою, пару туфель на підборах і з низкою блакитного скляного намиста на шиї, котру мати Ізабель передала того ранку.

— Люсі! — скрикнула жінка. — Ти рилася в моїх речах?

— Ні, — сказала дівчинка, широко розплющивши очі.

Ізабель зашарілася.

— Зазвичай я не виставляю свою білизну напоказ, — сказала вона гостям. — Ходи, Люсі, а то замерзнеш до кісток у цьому. Давай знову одягнемо твій одяг. І поговоримо про те, що не можна брати мамині речі, а слід казати правду. — Усміхаючись, Ізабель вийшла з кімнати й не помітила, як на мить після її останнього зауваження обличчя Тома нахмурилося.

Люсі радісно бігла за нею, коли вони направлялися в курник по яйця. Вона зачаровано дивилася на курчаток, які з’являлися там час від часу, і підносила їх до підборіддя, щоб відчувати їхню золотисту м’якість.

Коли Люсі допомагала копати моркву й пастернак, то іноді тягнула їх так, що падала горілиць, притрушена землею.

— Люсі — незграба! — сміялась Ізабель. — Уставай хутчіш.

За піаніно дівчинка влаштовувалась на колінах Ізабель і вистукувала по нотах. Ізабель брала її вказівний палець, допомагаючи вигравати «Трьох сліпих мишеняток». Пізніше дитина казала «я сама» і продовжувала свою какофонію.

Вона годинами сиділа на підлозі