Читати книгу - "Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні"

— Квіт, що це?

— Де? — лілеєць прикрився сорочкою. Він п'ять днів не підпускав до себе землянця, відтягуючи фатальний момент. Джорі тільки-но звикся з подіями, а його тіло вкотре видозмінилося — із прихованих щитками порожнин визирнули бруньки.  Квіт переживав, чи не викличе це в інорасці відторгнення.

—  У тебе на боках, — звинувачувально мовив юнак. — Через нарости ти спровадив мене спати окремо й купався так, щоб я не бачив? Ти захворів? Медикаменти із затуріанської аптечки допоможуть? Це серйозно?

Реакція білошкірого міддає вибила лілейця із колії.

— Серйозно… — розгубився пелюстковий. —  Ліки не допоможуть.

—  Як і чим тобі допомогти? Я дістану, що буде потрібно.

Квіт зрозумів, як прозвучали його слова зі сторони, й поклав долоню на зблідлу (навіть під засмагою видно) щоку землянця.

— Заспокойся, — ласкаво осадив він готового стартонути невідомо куди хлопця. У Джорі був зовсім божевільний погляд і тремтячі руки. — Ти забув, що я розповідав перед сплетінням?

Коррін насупив чоло, старанно воскрешаючи в пам'яті події півторамісячної давнини.

— У наростах... бруньках... наші діти?

—  Я дуже на це сподіваюся.

Із тріумфальним «Ю-хууу!» Джорі відірвав лілейця від землі та закрутив його на місці.

—  Тобі ж не можна, чому мовчиш? — схаменувся він, повертаючи квітці стійкість.

— Мені можна все, — заперечив заяву Корріна інорасець. — Насіння достатньо загрубіло, наші активні ігри не завдадуть шкоди. Можу довести, — він лукаво глянув на Джорі з-під вій і притягнув коханця до себе подіями.

* * *

Надмірне сюсюкання та опіка з боку землянця доводили Теффі до кипіння. З дня признання Джорі почав поводитися в ліжку обережніше, а поза ним слідував за пелюстковим по п'ятах, не випускаючи з поля зору. Навіть на полювання тягав із собою, оперуючи тим, що «раптом з тобою щось станеться, коли мене не буде поруч».

— Олені за сто кроків від нас. Почекай, я швидко мотнуся.

Навчені гірким досвідом нарси стали уникати печери двоногих, відходячи від неї все далі й далі. Мисливські вилазки тепер займали по п’ять годин або й більше.  Далекі походи Квіт переносив з легкістю, хоча змінив свою приталену сорочку на простору футболку Джорі. Перед відльотом на Лілейну Теффі вивчав літературу з виношування і знав, що іноді зав'язь розвивалася нерівномірно, що призводило до порушення координації міннає, але це був не його випадок. Їх з Корріном насіння росло синхронно і безтурботно, накопичуючи корисні елементи.

Сидячі, привалившись до стовбура дерева, лілеєць перебивав глухе роздратування по відношенню до свого опікуна, зігріваючими душу спогадами. Джорі щодня вимірював коричнево-зелене вкрите деревоподібними лусочками насіння смужкою гнучкої кори. Він зрізав її спеціально для цієї мети й на світлій стороні робив насічки, очікуючи, коли розмір досягне контрольної — тієї, що поставив сам Квіт. Лілеєць не був упевнений в правильності зазначеної ним величини, проте піддався на вмовляння і щоразу млів, бачачи з яким благоговінням Джорі робив заміри й фіксував їх. Також у звичку юнака ввійшло гладити й, треба ж було до такого додуматися (!) розмовляти з бруньками. Квіт тисячу разів повторив, що є там діти чи ні, стане зрозуміло протягом доби після від'єднання насіння, але впертий Коррін притискався губами до сухої шорсткої поверхні й нашіптував гіпотетичним малюкам казки своєю рідною мовою. Багато які з оповідок, на прохання лілейця, землянець перекладав на загальну чи затуріанську. У Теффі сльози наверталися від закладеного там сенсу та від страху розчарувати свого міддає пустоцвітами, адже статися могло всяке. На сплетіння впливала сила-силенна чинників, де ключовими являлися їх різнорасовість і відторгнення подій. Як Джорі сприйме можливу невдачу? Він так чекав на дітей, такі милі історії їм розповідав. Чи залишиться землянець із ним у разі втрати? Чи не перекриє вона рожевого струмка його симпатії? Вночі, коли не спалося, лілеєць лежав на грудях юнака, слухаючи стукіт його єдиного серця, і благав Древобога, щоб той послав благословення на його довгоочікуване насіння, щоб вселив туди паростки життів, які б надовго переплели їх із Корріном долі.

— Квіт, якщо не втомився, то можемо повертатися.

— Смієшся? Мені немає чого втомлюватися, — стрепенувся лілеєць, незчувшись, коли задрімав. — Клас, великий екземпляр, — похвалив він здобувача, глянувши на вбитого нарса. — З одного пострілу завалив? — нахапавшись людських слівець, пелюстковий цілком успішно ними користувався.

— Моя влучність значно покращилася, — похвалився Джорі. — Але копитні теж навчаються, підбиратися до них стало важче.

— Хижаки виживають по-своєму, травоїдні — по-своєму, — потягло на філософію Теффі. — Ти найжирнішого нарса вибрав?

—  А то! — пограв бровами мисливець і хлопці розсміялися.

Гумор полягав у тому, що зовсім недавно Коррін намагався схилити свого мало обізнаного в любовних утіхах партнера до дечого новенького, а в результаті отримав люту відсіч і зізнання, що слизька речовина, яка вкривала стінки т’ярі, не що інше, як продукти життєдіяльності Квіта. Точніше — не поглинуті рослинними клітинами жири. Потрапляючи в організм лілейця, вони розщеплювалися, фільтрувалися, насичувалися ефірами й виводилися в пряму кишку, маючи велику схожість із ефірними оліями. Для видалення відходів із т’ярі пелюстковому були потрібні гігієнічні тампони із властивістю абсорбування, а через брак спеціальних засобів — пальці та вода. Довідавшись про це Джорі сказав, що пхати язика в дупу, яка пахла квітами, йому буде в сто разів приємніше, аніж у традиційну. На що Квіт стьобнув його гнівним поглядом і дувся до вечора, доводячи, що конкретна секс-практика йому не до вподоби, так само, як землянцю проникнення подій. Однак насамкінець обмовився, що, можливо, погодиться, якщо Коррін теж піде на поступки. Хлопець визнав справедливість вимоги й серйозно розмірковував над втіленням ідеї «так на так». До того ж він став вважати своїм прямим обов'язком підгодовувати лілейця м'ясом, інакше нестача «мастильного матеріалу» могла негативно позначитися на здоров'ї майбутнього татуся та якості їх інтимного життя.