Читати книгу - "Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні"

Теффі прокинувся від власного стогону. Секундне замішання швидко змінилося повним блаженством. Виявилося, що він зручно лежав на передпліччі Корріна, яке замінило йому подушку, а вільна рука землянця гладила там, де лілейцю особливо подобалося. Судячи з відчуттів, події теж не дрімали. Пристрасні зітхання партнера були на їх совісті. Щупальці пробралися в штани Джорі, де активно пестили затверділу плоть.

— Квіт… Квіт… — шепотів Коррін, цілуючи його в шию біля основи лісів, і лілеєць вигинав її, підставляючись.

«Правильно. Все йде правильно», — думав Теффі, пощипуючи губами ближчу до них руку.

—  Привстань.

Пелюстковий слухняно підняв таз, дозволяючи звільнити себе від штанів, і розчаровано заскімлив, коли рука хлопця з насіннєвої щілини перемістилася на оголені сідниці. Обсипаючи плечі та шию лілейця поцілунками, Коррін пальцями перевірив його готовність до вторгнення. Т’ярі була слизькою, що не могло не тішити. Особливість лілейського тіла була юнаку вигідною: можна було не морочитися шукаючи змазку, а додаткова розтяжка потрібна була хіба що як прелюдія. Джорі затримався там на кілька хвилин, тактильно вивчаючи вузький канал, на гладких стінках якого відчувалися дрібні горбки. Натиснувши на кілька, він закарбував у пам'яті силу тиску, при якому Теффі сам нанизався на його пальці, й вийняв їх. Експериментами він займеться пізніше, а не зараз, коли яйця дзвеніли. Мигцем глянувши на маслянисту субстанцію, яка залишилася на фалангах, землянин витер її об ковдру і приспустив штани. Одним рухом він прибрав з члена кільця подій і приставив голівку до т'ярі.

Почувши «розслабся» лілеєць озирнувся і сам гойднувся назустріч гарячій твердості.

— Ох, що ти твориш? — вирвалося у Джорі.

Квіт повів стегнами, приймаючи чуже єство повністю. Відросток розпирав нутрощі й лілеєць робив поверхневі вдихи, звикаючи до неприємної заповненості. «Терпи. Ти пристосуєшся», — переконував себе Теффі, підспудно бажаючи, щоб тортури скоріше припинилися.

Землянин дихав схоже з іншої причини. Під повіками спалахували сонця, а низ живота зводило від нестерпної потреби рухатися. Однак процес стопорив задерев’янілий під його руками Квіт. Джорі вперше пошкодував, що природа обдарувала його щедро. Щоб задовольнити партнера, було б достатньо «щупальця» у два пальці завтовшки.

— Тобі скоро полегшає. Я не поспішатиму, — з натугою промовив Коррін і, незручно зігнувшись, лизнув Теффі під пахвою, там, де починалася насіннєва щілина. Волога ласка омила лілейця теплою хвилею, і його дихання стало рівнішим. Землянець дбав про його задоволення як справжній міддає. Заради нього лілеєць міг витерпіти що завгодно.

Зусилля Джорі не пропали даремно, через малий проміжок часу жар збудження стік струмочком до розтягнутої т’ярі. Пухирці набрякли, і дрібних поштовхів, з яких почав Коррін Квіту стало катастрофічно не вистачати. Лілеєць закинув подію на поперек юнака, відштовхуючи й притягуючи його назад до себе, показуючи з яким розмахом партнер може рухатися.

— Впевнений? — перепитав Джорі, побоюючись заподіяти шкоду своєю поривчастістю.

Теффі відповів щось лілейською і, вивернувшись, куснув хлопця за плече. Недоречних питань той більше не ставив. Здув з кінчика носа краплю поту, і, притримуючи ногу лілейця, став вриватися в його тіло без гальм, підводячи обох до логічного завершення.

—  Мені сподобалося, а тобі?

—  Ти не спиш? — здивувався Джорі, вкладаючи обм'яклі підії на підстилці так, щоб їх не віддавити. Посторгазменна млість не спонукала до якихось дій, але неписана заповідь «не нашкодь ближньому своєму» змусила хлопця вжити запобіжних заходів.

— Мене в період сплетіння вимикало. Організм усі сили кидав на утворення зав'язі.  Ти не відповів на моє запитання.

— Готовий щодня повторювати з перервами на обід. Така відповідь влаштовує?

Позеленілий вилицями лілеєць наблизив обличчя до коррінового і потерся своїм носом об нього.

— Ми майже не цілувалися. Потрібно виправити помилку.

 — Схвалюю, — озвався Джорі, накриваючи Квіта своїм тілом.

Відпочившись після другого заходу, хлопці похлюпалися в остиглій за ніч річці, й зайнялися готуванням. Шорша,  виповзши із печери на сонце, застала ідеалістичну картину: пара розмовляла за сніданком. Отримавши своє заслужене черевце запеченої на вугіллі риби луската відмітила, що обидва теплокровні пахли однаково привабливо.