Читати книгу - "Пори року. Зникнення Зими, Ханна Трунова"

― У мене остання модель, балда. Стань отам, ― кивнув Майк у бік будинку. ― І постарайся розслабитися. О, ще одне… ― Він прикусив губу. ― Витягни свій кулон. На світлинах він завжди має бути на видноті. 

Майк зробив декілька фото.

― Посміхнись, чи що.

― Мені зараз не до сміху.

― Тебе полоскотати? ― Майк ступив уперед.

Діана витягнула руку:

― Ні! Стій там, де стоїш.

Їй вистачило вчорашнього голововтрачання. Більше такого не допустить.

Діана спробувала зобразити щось схоже на посмішку. Майк нахмурився:

― Звідки така невпевненість у собі?

Діана закотила очі, нагло вихопила телефон й наказала Майкові стати в стійку смирно. Вона відразу оцінила можливості його фотоапарату. Світлини виходили незрівнянні.

― Сам чого не посміхаєшся? ― не втрималася від шпички вона. Майк її ледве поглядом не прибив.

― Повеселилися, і досить. ― Він забрав телефон. ― А тепер час за деким простежити.

― У тебе хобі таке? ― здивовано звела брову Діана.

Замість відповіді Майк взяв її за руку й повів у невідомому напрямку. Діана аж вигукнула від несподіванки. Було дивно відчувати його долоню ось так. Чомусь її кинуло в жар, хоча мало би бути навпаки. Злякавшись цього хвилюючого відчуття, Діана спробувала вирватися, але Майк ще міцніше вхопився.

― Куди ти мене ведеш? ― У цьому районі Діана раніше не бувала. Повсюди маленькі будиночки, без багатоповерхівок, миленькі кав’ярні та ліхтарі з чудернацькими візерунками.

― Зараз побачиш.

Раптом Майк зупинився, відпускаючи Діану, біля альтанки без ліхтарів, яка приховувала їх від зайвих очей, але вони могли спостерігати за всім периметром. Майк почав озиратися, а коли помітив силует у чорному плащі, що вискочив з-за рогу будинку, лукаво посміхнувся:

― Попався!

Діана придивилася до обрису. У ході незнайомця було щось знайоме: легкі котячі кроки. Ось він скинув каптур ― Діана миттєво впізнала в ньому Дениса.

― Ти слідкуєш за Деном? ― прошипіла вона.

― Так точно. Цей гад щось замислив. Я хочу перевірити, що.

― Божевільний.

― Ага, ще скажи, що він і мухи не образить.

Діана похитала головою. Ні, язик такого не повернеться сказати. Денис ніколи не був пай-хлопчиком, а після вчорашньої бійки й поготів.

Тим часом Денис пішов у бік покинутого парку. Слідом за ним показалася ще одна тінь, жіноча. Коли вони зникли з поля зору, Майк попросив йти за ним. Діані нічого не залишалося, як продовжити переслідування.

Вони зупинилися біля захаращеного спортивного майданчика. По всім прикметам, цей простір вже давно не використовувався за призначенням: залізні частини паркану вигнуті, а то й взагалі відсутні, то там, то сям валялися банки з-під пива й чипсові пачки. Також навколо майданчика росли дерева, за одним із яких Діана з Майком і заховалися.

― Привіт, крихітко. ― Серед тиші голос Дениса прозвучав неабияк голосно. ― Не очікував, що ти прийдеш.

― Хтось підклав мені свиню. ― Дівчина скинула каптур. Це була Тіна з паралельного класу, колишня Дениса.

― Ти не залишила мені вибору. Я просив по-хорошому, а вийшло… ― розвів руками він. ― Але сьогодні я добренький. Даю тобі останній шанс. Приєднуйся до нас.

― Я схожа на пацюка?

― Дорогенька, зрозумій: ері Пір року підходить кінець. Або ти зараз сідаєш у Ноїв ковчег, або на тебе чекає погибель. Усе просто.

― Неможливо зруйнувати устрій, що існував тисячоліттями, Дене!

― Нічого немає неможливого, крихітко. Усе підпорядковується певним законам. Якщо зламати одну змінну, математичне рівняння полетить в тартари. І є одна особа, яка здатна це зробити.

― Хто він?

― Так я тобі й сказав. Ти довела, що тобі не можна довіряти. Чи я помиляюся, м-м-м?

Запанувала тиша, яку порушувало завивання вітру. Діана від цієї палаючої ірреальної ситуації вся похолола.

― Дене, ― першою порушила надтріснуту мовчанку Тіна,  ― я нізащо не зраджу своїм принципам.

― Ех, шкода, крихітко. Дуже шкода. Такий потенціал, а ти його закопуєш у могилу.

Денис підняв поділ плаща ― у його руках щось зблиснуло, у Тіниних долонях теж. Майк стиха вилаявся.

― Дене, ти ж не збираєшся на мене зараз нападати? ― напружено мовила вона.

― Саме це я і збираюся зробити, крихітко.

І він замахнувся лезом ― Тіна миттєво відбила удар. Почувся дзвінкий звук.

Діана шарпнулася, але Майк її притримав. Він прошептав:

― Сиди тихо й не висовуйся. Тіна ― першокласний боєць. Мене ледве не завалювала на поєдинках.  

Тим часом бійка була в самому розпалі. Удар за ударом, іскри сіялися в різні боки. Ніхто не хотів здаватися. Аж ось Денис дістав ще один ніж і несподівано метнув його в Тіну ― та встигла відхилитися, але її заділо в плече.