Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Перед ним стояла знайома відьма Ліста, і в той же час чужа, зовсім на себе не схожа. Каштанове волосся стало білим, очі - блакитними, чорна напівпрозора сукня змінила білу атласну під горло, з довгими рукавами і спідницею в підлогу. Начебто ангел з небес спустився і посміхався, стріляючи очима. І все-таки це була та сама бестія, що кружила голову.

Кіготь піднявся, ковтнувши і не відриваючи погляду.

- Нічого, тобі я радий у будь-який час. Жаль тільки, що у справі, - промовив чоловік, наблизившись і відкинувши плащ на стілець. - Фрост, решту питань вирішимо потім.

Помічник тихо вийшов, зачинивши двері, а рука чоловіка обережно торкнулася щоки, погладжуючи великим пальцем ніжну шкіру.

- Не думав, що ти сама прийдеш до мене.

- Вибач, напевне я безсоромною зруйнувала усі плани полювання на мене?

- Так, але це не страшно. Я їх підкоригую, - хрипло сказав Кіготь, заправивши волосся за вухо і оголюючи шкіру.

- Добре.

- Що привело тебе до мене? - погладжуючи шию, видихнув чоловік.

- Твій бордель, - приголомшила Ліста, змусивши відірватися від оксамитової шкіри і поглянути в обличчя, що посміхалося.

- Який до біса бордель?

- "Божественна троянда". Там відбувається дуже багато цікавого, зовсім не божественного.

- Ну, секс завжди і всім був цікавий, але повір, божественним він теж може бути, - усміхнувся Кіготь, нахилившись до таких спокусливих губ. – Якщо дозволиш, я спробую довести тобі…

- Вони використовують дітей, - приголомшила відьма, змусивши весь романтичний настрій зникнути за одну секунду.

Кіготь випростався, насупився і стиснув губи в тонку лінію від злості, що нахлинула.

- Звідки тобі відомо?

- Ти забуваєш, хто я.

- Слухаю, - кивнув чоловік, зосередившись і не розуміючи, як у себе під носом він міг проґавити подібне.

Хто з його людей відповідав за «Троянду»? Каміль? Не знати, що там коїться, він не міг, а значить, покриває… Що ж, ось і почнемо очищати місто, а разом із ним і власний «будинок». Ні, все-таки прав він був щодо відьми, не дарма вирішив з нею співпрацювати.

- У підвалах будівлі прикуті ланцюгами чоловіки та жінки у дуже поганому стані, діти окремо, але їм усім потрібна допомога цілителів. Деякі працівники одержимі нечистістю, і ще там є кілька невпокійних душ. Це дуже погано, Кіготь. Загальний магічний фон змінився, ще трохи і там почнуть розмножуватися істоти куди небезпечніші. За всіма мені не встигнути, і не допомогти.

Поки говорила, відьма спостерігала, як усе похмуріше ставав Кіготь, який явно не очікував таких новин. Очі потемніли, м'язи напружилися, та все ж шкода, що не видно крізь маску його справжнього обличчя, і ці амулети захисні, не прості, як у казначея, тут броня буде серйознішою.

- Я зберу людей, треба перекрити усі шляхи. Відправлю за цілителями та травниками. І накажу підготувати місце для постраждалих... Півгодини вистачить.

- Як скажеш. Запам'ятай, охоронців борделю краще одразу вирубити – одержимі бувають дуже небезпечні. Рятувати я їх все одно не збираюся - вони своє заслужили. Але нечисть знищити треба, інакше перекинеться. Так що їх окремо потримайте і не вбивайте, поки я не розберуся з усім.

- Що ти хочеш за свою допомогу?

- По-перше, трьох чоловіків із ув'язнених. Яких саме – сама виберу.

- Що? – розгубився Кіготь, переходячи на рик. – Навіщо тобі вони?

- Не хвилюйся, не на досліди, для справи. Роботу їм запропоную, сподіваюся, не відмовлять.

- Про це потім докладніше розповіси. Що по-друге?

- Непогано б пташку повернути. Я до неї звикла.

- О, це ще обговорити треба. Пташка – трофей цінний. Я її чесно впіймав і так просто не віддам.

- А як віддаси?

- За ніч із тобою – віддам.

- Тобі не здається, що високувата ціна виходить?

- А це вже тобі вирішувати.

- Ти ж знаєш, що я й сама можу відібрати?

- Можеш, але не станеш.

- Чому це?

- Тому що ти теж хочеш мене.

- Чи не надто самовпевнена заява?

- От жодного разу, - усміхнувся Кіготь, притягуючи жінку і буквально втискаючи в себе, дозволяючи сповна оцінити міру бажання.

А далі все навколо ніби попливло, бо його жорсткі губи накрили її м'які, податливі, зминаючи в пристрасному поцілунку, змушуючи притиснутися у відповідь, легко граючись і сплітаючись у давно відомому ритмі. Поки чиєсь покашлювання не повернуло солодку парочку на землю.

Соромитися Каліста розучилася вже давно, так що на появу Фроста тільки хмикнула, відкинувши довге волосся і, посміхнувшись у палкі очі Кігтя, ефектно розвернулася, похитуючи стегнами. Спереду сукня була повністю закритою, а ззаду... розріз тягнувся вниз, відкриваючи всю спину і показуючи ямочку сідниць.

Шумне зітхання обох чоловіків долинуло до вух, коли відьма попрямувала до виходу.

- І не забудь пташку, вона мені знадобиться.

Вночі кожен шерех звучав голосніше, але люди Кігтя рухалися тихо, оточуючи будівлю «Божественної троянди», щоб жодна мерзота не просочилася. Ворон вкотре змахнув крилами і злетів угору, влаштовуючи невеликі кристали, за допомогою яких відьма збиралася стримати нечисть і духів у піднятому над борделем щиті. Як тільки все каміння було встановлено, чорна небезпечна магія розлилася навколо, сплітаючись із тінями під звуки стародавніх заклинань. Спалахнули кристали, утворюючи сітку, і будинок накрив невидимий людському оку купол.

Люди Кігтя цуралися жінку, намагаючись не потрапляти в її поле зору, відчуваючи небезпеку на якомусь підсвідомому рівні. А ось їхній ватажок з незрозумілих Калісті причин відьму зовсім не боявся. І це було трохи дивно, незвично і викликало підозри. Відьма звикла, що її уникали, ненавиділи або ж боялися. Тому Каліста зупинилася на думці, що Кігтю цікаво було провести час із чорною чаклункою. Такого досвіду в його житті напевно ще не було. І цілком можливо, не помилялася.