Читати книгу - "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А що ти до цього відчувала, коли чаклувала?
Я насупилась, глянувши на Яна. Мені не подобалося те, чого він хилив. Але не зізнатися було б дурістю.
— Страх. Двічі.
— Ну, я тебе вітаю, Марино-Феліція, — хмикнув він. — Твоя сила — це емоції. Не найкращий, звісно, варіант. Зате не доведеться зубрить формули, як робила твоя попередниця.
— А так можна? — Здивувалася я. — Адже вона… тіло…
У мене ніяк не виходило сформулювати думку. Але Ян і так зрозумів.
— Ви різні. Абсолютно. Твоя душа змінила це тіло. Може, згодом і зовнішність зміниться. Наприклад, колір очей, — Ян розвів руками. — Тепер це справжня ти. І тобі доведеться з цим змиритися, Маріне.
Ці слова могли б мене роздратувати, але нічого не сталося. Повністю нічого. Тому що я вже прийняла себе новою. Нехай це було складно.
— Спасибі, — тихо, але щиро вимовила я, ще раз глянувши на Яна.
А той лише кивнув і просто розчинився у повітрі.
Ось і психолог ніякий не потрібний. Сама впоралася. Ну майже.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва», після закриття браузера.
