Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

Він жадав її з кожним дотиком, кожним подихом.

Солодкий аромат її помади, парфумів… Вся вона… 

Біль, який терзав тіло, почав поволі зникати. 

Його руки м'яко опустилися на талію Мії, охопивши її тендітний стан, і він відчув її тонкі вигини під легкою ніжною сукнею. Пальці Айдаса м'яко ковзали по її талії, піднімаючись вище, ніжно проводячи вздовж її спини, ловлячи кожен вигин її тіла, і ці легенькі дотики заставили її тремтіти.

Він підняв одну руку, торкнувшись обличчя Мії, і повільно прибрав пасмо волосся. Його пальці ковзали крізь м'які локони, і він ніжно загорнув пасмо, відкривши її прекрасне обличчя. 

Вона довіряла йому, навіть коли її руки були слабкі і губи ще тремтіли від поцілунку. 

– З Новим роком, – вимовив, притискаючись вустами до кутику її губ.

Дівчина не відповіла.

І Айдас, всміхнувшись, таки дістав пляшку шампанського, щоб наповнити їхні келихи. 

– За що хочеш випити? – тихо запитав, трішки відсторонившись. 

– Я… – вона так розчервонілася, що ледве не задихалася, і схопила келих, намагаючись тримати той перед собою, наче захист, щоб не допустити ще однієї своєї слабкості та ще одного поцілунку. – Щоб ти одужав.

– Гаразд, – чоловік засміявся, – давай. Тоді я вип’ю за твій дебют. 

– Мій дебют минув, – Мія поморщила ніс.

– Ні, я обіцяю тобі, – наче натякнув, і протягнув бокал до її бокалу – дзенькіт луною відбився від високих стін. 

Айдас дивився на Мію, її розчервоніле обличчя було таким зворушливим і беззахисним, що в ньому прокинулась нова хвиля ніжності. 

Він повільно підніс келих до губ, зробив невеликий ковток і, відставивши його на стіл, нахилився ближче до неї.

– Я можу стати для тебе найкращим чоловіком на світі, – сказав він м’яким голосом, в якому звучала впевненість і ніжність.

Дівчина обережно обернула келих у руках, намагаючись зосередитися на його блискучому краю, замість слів Айдаса.

– Ти... – тихо почала, явно не знаючи, як продовжити, – ти просто жартуєш...

– Ні, – він стримано засміявся.

Айдас з усмішкою спостерігав, як Мія намагалася знайти слова. Він ледь стримував себе, щоб не притягти її до себе. Його пальці ледь помітно тремтіли від напруги, але він не дозволив собі рухатися далі. Він мав бути терплячим.

– Ти не віриш мені? 

Мія панічно допивала шампанське, її щоки знову спалахнули червоним. 

– Тобі, мабуть, треба більше відпочивати, – раптово сказала, змінюючи тему, її голос був тихим і злегка тремтів, але вона намагалася бути спокійною. – Може, ти... хочеш прилягти?

– Гаразд-гаразд, – послухався, лігши та розтягнувшись на дивані. 

Вони наче встигли обговорити все на світі за кілька годин, і Айдас не зрозумів, коли заснув. Але коли випадково прокинувся під ранок, то Мія лежала поруч – скраю дивану, і він ледве обіймав її. Розчулений, тяжко видихнув, і обійняв Мію міцніше, притискаючи до себе, щоб та раптом не впала на підлогу. 

Підвів руку, щоб глянути на браслет… Досі чорний, і золотисті вогники на ньому наче тьмяно виблискували, але не достатньо, щоб витягнути Айдаса з могили, яку він собі викопав. Дійсно, як якесь лихе прокляття. Пообіцяв собі, що ще трошки, і він скаже їй.