Читати книгу - "Наші розбиті серця , Кетрін Сі"

– Ні, ні, ні. – Махає руками. – Не договорюю правду – так, брешу – ні. 

– Не велика різниця. – Кажу я і отримую злий погляд від Ельвіри. – А хіба ні? 

– Ой, ви однаково не зрозумієте мене, – спустошує келих за один ковток. – Я скажу правду.. я вчора почула вашу розмову. 

– Підслухала, – виправляю її. 

– Так от, я подумала, що я не хочу бути на стороні твоєї родини Ейден. 

– Що саме ти чула? – Стискає кулаки. 

– Все з моменту, як ви обіймалися з нею, – вказує на мене. – Сказати чесно, я й не думала, що твій брат такий… сука, іншого слова я не можу придумати. 

Ельвіра налила собі ще вина і знову спустошила келих за один ковток. 

– Твоя мама була такою милою зі мною, просила дізнатися твій стан, передати тобі фрукти… а тут на тобі, я виявилася пішкою у її грі. Зазвичай – це я веду гру, а тут грали мною і я дуже зла. 

Під час свого монологу вона випила ще один келих. 

– Хейзел, сказати чесно, я думала відбити в тебе Ейдена у той день коли прийшла до лікарні, та почувши вашу вчорашню розмову, я зрозуміла, що цього я точно не зможу зробити.. не тому що мені шкода вас, ні… Ейден ніколи не подивиться на мене так, як а тебе. Не хочу страждати через одностороннє кохання. 

– Це все звісно чудово, та ти так і не сказала чому шпигувала за нами. – Вирішую їй нагадати суть усього монологу, що вона тут наговорила. 

– Точно. – Ще випиває. – Я прийшла до вас, щоб сказати, що я у вашій команді, якщо буде потрібна допомога, гроші, або навіть просто поговорити, то может звернутися до мене.

Вона й далі продовжувала говорити про те, яка ми чудова пара, що нам просто не пощастило з рідним і що ми повинні триматися один за одного. За цим монологом вона випила всю пляшку вина, в той час, як у моєму келиху досі було налито першу порцію, яку я лиш трохи випила. 

– Ви такі цікаві співрозмовники! – Виносить вердикт Ельвіра і опускає голову на стіл. 

– Ага, можливо тому, що говорила лише ти. – З насмішок кажу я. 

– Справді? Бути не може... я взагалі не люблю говорити. 

Я розсміялася. Цікава вона особа. 

– У тебе є готівка? – Питає Ейден. 

– Так. 

– Я викличу тобі таксі до твого будинку, заплатиш сама. 

– Який джентльмен. – Важко було розібрати, що саме говорить Ельвіра, оскільки вона була вже достатньо п'яною. 

– Пити ти не вмієш. 

– Я не вмію? – Піднімає голову. – Я тобі зараз покажу хто не вміє! Пішли на другий раунд. 

– Заспокойся! – Ейден поклав руку їй на плече і тим самим посадив дівчину назад на стілець. – Твоє таксі прибуде за дві хвилини. 

Я підвелася і принесла їй домашні капці, а туфлі просто поклала до пакету. 

– Ні, я не поїду в цьому.. де мої туфлі? 

– Ти хочеш ноги поламати? Їдь в капцях і не вередуй, принцеско.

Вона надула губи, та капці не зняла. Ми допомогли їй спуститися і посадили в таксі. 

– Думаєш вона згадає на ранок щось? – Ми спостерігаємо за тим, як таксі виїжджає на дорогу. 

– Можливо. – Ейден обійняв мене і ми попрямували до квартири.

Вже давно час готувати вечерю.