Читати книгу - "Стів Джобс"

- Було небезпечно потрапляти під дію тієї сили, але це було, власне, тим, що дозволяло Стіву змінювати реальність.

Спершу Герцфельд думав, шо Трібл дешо перебільшує, але після двох тижнів роботи із Джобсом він уже сам дуже уважно спостерігав за тим феноменом.

— Ефект викривлення реальності був поєднанням харизматич-ного ораторського стилю, бажання домінувати та прагнення будь-що підганяти під власні ціні, - розповідав Герцфельд.

Мало що могло захистити від сили, яку Герцфельд щойно відкрив для себе:

— Дивовижно, але ефект викривлення реальності працював навіть усупереч тому, що всім була відома його природа. Ми часто обговорювали прийоми, які могли би потенційно «заземлити» його дію, та за якийсь час більшість із нас покинула ту затію, прийнявши це за щось природне.

Після вказівки Джобса, щоб усі газовані напої в холодильнику були замінені на натуральні апельсиновий і морквяний соки, хтось із колективу виготовив футболки з написом «Ефект викривлення реальності» спереду і словами «Він у соку!» на спині.

Для деяких людей називати це ефектом викривлення реальності було лишень увічливим способом сказати, що Джобс мав схильність до обману. По суті ж то була складніша форма лицемірства. Він, бувало, на чомусь наполягав - чи то стосовно якогось історичного факту, чи з’ясовуючи, хто вирішив скликати нараду, — навіть не знаючи правди. Така його особливість, вочевидь, походила від упертого заперечування реальності, яке стосувалося не лите інших, але й було важливим для нього самого.

— Джобс і себе може обманювати, - сказав якось Біпиі Еткінсон. -Спершу сам захоплюється та переймається якоюсь ідеєю, і це дозволяє йому згодом переконувати інших людей увірувати в його задум.

Звісно ж, багато хто може вводити в иіюзію. У випадку з Джобсом це часто було тактичним ходом у якійсь його стратегічній грі. Возняк, у якого чесність була вродженою і який у цьому сенсі був повною протилежністю Джобсу, дивувався гнучкості останнього в питаннях правди та водночас ефективності такого його підходу.

— Його здатність викривляти реальність проявляється у нелогічному баченні майбутнього, наприклад коли він мені каже, що я можу спроектувати гру Breakout всього за кілька днів. Ти розумієш, що це неможливо, але він якось добивається того, що воно стається.

Коли колеги Стіва Джобса по Macintosh потрапляти під дію отого його ефекту, вони були наче загіпнотизовані.

— Джобс мені нагадав Распутіна, - каже Дебі Коулмен. - Його очі світять, наче лазерні промені, - і не моргне. Він міг запропонувати випити сік цикути — і його б послухали.

Так само, як і Возняк, Коулмен вірила, що ефект викривлення реальності міг бути могутнім інструментом: це дозволило Джобсу надихнути свою команду змінити хід комп’ютерної історії (звісно, не без використання деяких ресурсів «Ксерокс» чи IBM).

— Це було наче самопрограмування, — заявляла вона. — Ви робите неможливе тому, що не усвідомлюєте, що це неможливо.

у корені ефекту викривлення була віра Джобса у те, що правила не поширюються на нього. І він мав чим підкріпити таку позицію. Адже у дитинстві йому часто вдавалося пристосовувати реальність до своїх бажань. Бунтарство та сваволя були інтегровані в його характер. У нього було відчуття, що він особливий, обраний, просвітлений.

— Джобс уважає, що є декілька особливих людей — такі, як Ейнштейн, чи Ганді, або гуру, яких він зустрічав ув Індії, - і що він — один із них, — каже Герцфельд. — Він говорив це Крісанн. А якось він навіть мені натякнув, що є одним із просвітлених. Це скидається на Ніцше.

Джобс ніколи не вивчав Ніцше, однак філософська концепція жадання влади й особливої людини — так званої надлюдини — походить саме від нього. Зокрема, про це йдеться у книзі Ніцше «Так казав Заратустра»: «Своєї волі хоче тепер дух, свій світ здобуває собі світом забутий» (переклад цитати Анатолія Онишка. — Прим, пер.2). Якщо реальність Джобса не влаштовує, то він її просто ігнорує. Він так чинив, коли це стосувалося народження його доньки, і роками пізніше, коли отримав перші діагнози щодо раку. Навіть у незначних щоденних вибриках: відсутність номерних знаків на авто чи паркування на місцях для інвалідів, — він діяв так, наче навколишні обмеження його не стосувалися.

Іншим ключовим аспектом світогляду Джобса було його «чор-но-біле» сприйняття. Люди були або »просвітлені», або «гімнюки». їхня робота була або «найкраща», або «повне лайно». Білл Еткінсон, розробник Macintosh, який опинився з позитивного боку тих крайностей, описує, як воно було:

Під керівництвом Стіва було важко працювати, оскільки він усіх ділив на «богів» і «йолопів». Боги стояли на п’єдесталі й ніколи не помилялися. Ті з нас, кого він уважав богами, - як, наприклад, я, -знали, що насправді ми смертні, інколи приймаємо хибні інженерні рішення та пердимо, як і всі інші люди, тому ми завжди боялися, що він нас із того п’єдесталу скине. Ті, що вважалися йолопами, хоч насправді були блискучими інженерами, працювали дуже наполегливо, та все одно відчували, що у них нема жодних щансів підняти свій статус і що їхню працю оцінять.

Але не було нічого вічного, Джобс міг різко змінити своє ставлення. Коли Трібл розповідав Герцфельду про ефект викривлення реальності Джобса, то він звернув особливу увагу на схожість цього явища зі змінним струмом високої напруги.

- Те, що Джобс тобі сьогодні каже, що щось жахливе, а інше -супер, не обов’язково означає, що те ж саме він відчуватиме завтра,

— пояснював Трібл. — Якщо ти ділишся з ним новою ідеєю, він зазвичай буде казати, що в ній нема нічого путнього. Але якщо насправді вона йому сподобається, за тиждень він до тебе повернеться і запропонує тобі твою ж ідею, так наче її вигадав він.

Такими зухвалими піруетами, своєю гнучкістю Джобс нагадував танцюриста.

- Якщо одна лінія аргументації не спрацьовувала, Джобс одразу переключався на іншу, — каже Герцфельд. — Інколи він просто виводив людей із себе, раптово приймаючи чиюсь позицію як свою власігу, без жодних зазначень, що він раніше думав інакше.

У такій ситуації не раз опинявся Брюс Горн, програміст, якого разом із Теслером переманили з «Ксерокс PARC».

- Одного тижня я йому кажу про свою ідею, і він відповідає, що то божевіпля, — пригадує Горн. — Наступного тижня він оголошує