Читати книгу - "Стів Джобс"

Схоже було на те, що мікросхемі мозку Джобса бракувало клепки, відповідальної за модулюванїм надпотужних імпульсів його стрімких думок. У спиікуванні з Джобсом колектив Macintosh узяв на озброєння принцип із аудіотехнічної сфери під назвою «фільтр низьких частот» (такий фільтр пропускає хвилі низької частоти і зменшує рівень високочастотного сигналу. — Прим. пер.). Опрацьовуючи Джобсову інформацію, вони навчилися зменшувати інтенсивність його сигналів. Це допомагало краще розуміти отримані дані та дещо згладжувало гострі кути Джобсового характеру.

- Після того як Стів кілька разів радикально змінював своє ставлення, — каже Герцфельд, — ми почали застосовувати отой так званий низькочастотний фільтр і не реагували на якісь його крайнощі.

Чи була безцеремонна поведінка Джобса спричинена браком емоційної чутливості? Ні. Навіть навпаки. Він був дуже чутливий на емоції, здатен був «читати» людей — бачив як їхні сильні сторони, так і слабинки. Обрану жертву, котра нічого не підозрювала, він міг приголомшити бездоганно поціленим емоційним стусаном. Він інтуїтивно відчував, чи людина дійсно в чомусь розбиралася, чи лише вдавала. І це зробило його бездоганним майстром задобрювання, переконуванім, улесливості та залякування.

— Джобс безпомилково відчував людські слабкості, знав, як змусити когось почуватися малим і нікчемним і чим можна налякати, — розказує Джоана Гофман. - Ця особливість характерна для людей харизматичних, які вміють маніпулювати іншими. Усвідомлення того, шо він може тебе знищити, примушувало почуватися слабьсим і весь час добиватися його схвалення. Сподіватися, що він підніме тебе над загалом, поставить на п’єдестал і буде тобою володіти.

Енн Бауерз була головним фахівцем по роботі з Джобсовими капризами та різкістю. Раніше вона очолювала відділ кадрів у Intel, але відійшла від справ після того, як одружилася зі співзасновником компанії Бобом Нойсом. У 1980-му вона приєдналася до Apple /була там наче мати-наставниця, якій інколи доводилося й приструнювати норов Джобса. Після його чергового вибрику вона йшла до кабінету Стівена, закривала двері та спокійно, але твердо вичитувала його.

— Я знаю, знаю, — виправдовувався Джобс.

— Ну, якщо знаєш, то перестань, будь ласка, так себе поводити,

- наполягала вона.

Ось як ті ситуації пригадує сама Бауерз:

— Якийсь час після того він був - хоч до рани прикладай. А за тиждень чи трохи пізніше я знову отримувала дзвінок.

Вона усвідомлювала, що Джобсу важко було себе стримувати.

— Він сподівався чогось надзвичайного і не терпів, якщо люди не виправдовували його очікувань. Він не міг себе контролювати. Я розумію, чому Стів, бувало, зривався, адже зазвичай на це були підстави. Одначе це призводило до згубних наслідків - зокрема, створювало атмосферу страху. Він це усвідомлював, але від цього його поведінка не ставала бездоганною.

Джобс зблизився з Бауерз та ії чоловіком і частенько навідувався до них у гості, на пагорби Лос-Ґатоса, без попередження. Ще звіддаля, зачувши звуки його мотоцикла, Ен розуміла, що вечеряти вони знову будуть у компанії Стівена.

На якийсь час Бауерз і Нойс стали наче ще одними прийомними батьками для Стіва.

— Він був дуже яскравий, але водночас і дуже обділений. Йому потрібна була доросла, батьківська постать, якою для нього став Боб, а я стала за маму.

Вимогливість і брутальність Джобса приносили й деяку користь. Ті, кого він не знищував ущент своїми зауваженнями, ставали сильнішими. Частково через страх, а частково через прагнення сподобатися, вони починали виконувати свою роботу краще.

— Його поведінка бувала емоційно вбивчою, але якщо ти це витримував, то загалом воно йшло на користь, — каже Гофман.

Джобсу можна було й гідно відповісти, й при цьому не лише «вижити», але й «піднятися». Та це не завжди працювало — Раскін, скажімо, пробував, і якийсь час усе було добре, але потім був просто знищений. Та якщо хто попадав Джобсу піц гарячу руку, але опонував йому спокійно й упевнено, то зазвичай заслуговував на його повагу, бо Джобс тоді бачив, що людина знається на тому, що робить. Зрештою, в колі близьких людей Стіва - як в особистому житті, так і у професійній сфері — завжди було значно більше людей сильних, аніж підлабузників.

У колективі Macintosh це знали. Кожного року, починаючи з 1981-го, вони нагороджували особу, яка найкраще змогла протистояти Джобсу. Нагорода та була частково жартом, а частково й ні. Джобс знав про неї, і йому подобалася та ідея. Першою нагороду отримала Джоана Гофман. У неї були сильні характер і воля, походила вона з сім’ї біженців зі Східної Європи. Одного разу Джоана дізналася, що Джобс повністю змінив їі ринкові прогнози на свій лад, після чого, на їі думку, вони вже не мали нічого спільного з реальністю. Розлютившись, вона попрямувала до його кабінету.

— Піднімаючись сходами, я сказала його помічникові, що візьму зараз ножа й увіткну його Джобсу прямо в серце, - згадує Гофман.

Ел Айзенстат, юрист компанії, тоді її зупинив, а Стів, почувши про все, забрав свої правки.

У 1982 році Гофман отримала нагороду знову.

— Пам’ятаю, як я заздрила Джоані, тому що вона могла поставити Стіва на місце, а мені для цього не вистачало сміливості, — згадує Дебі Коулмен, яка того року тільки-но приєдналася до команди Macintosh. — Уже наступного року — 1983-го — нагорода дісталася мені. Я засвоиіа, що треба відстоювати те, у що віриш, — Стів поважав таку позицію. Після цього я пішла на підвищення.

Врешті-решт вона стала директором із виробництва.

Іншого разу Джобс зайшов до одного з інженерів Еткінсона і почав своє звичне: «Це все лайно...». Як пригадує Еткінсон, той хлопець відповів Джобсу: «Ні. Аж ніяк. Це якраз найкращий спосіб»,

— і пояснив Стіву всі інженерні тонкощі завдання, над яким він тоді працював. Джобс віцступив. Еткінсон учив своїх колег пропускати слова Джобса через свого роду перекладач.

— Ми навчилися перекладати. «Це все лайно» — це було, по суті, питання-спонука із приблизно таким значенням: «Поясни мені, чому саме це є найкращим способом... щось там зробити».

Та історія мала заверщення, яке Еткінсон також уважає повчальним. Бо ж у підсумку той інженер зумів